Галина Максимчук-Атаманюк - Щаслива доля

Розділ 2

Тільки тепер вона зрозуміла, що то були емоції, що вона сильна вольова людина повела себе як слабка жінка, але вона й була насправді жінкою, слабкою жінкою, яку зрадив коханий.

Сівши в поїзд Юля постаралась розслабитись і забути про свій біль, вона закрила очі і спробувала заснути.

–

Біля вас вільно? – чоловічий голос заставив її проснутись, вона відкрила очі і враз її охопила паніка, перед нею стояв Андрій, її старий знайомий, її перше кохання, але чому він так на неї дивиться, невже він її не впізнав, невже ті жахливі кілька годин її так змінили, що він її не впізнав.

–

Вільно, – відповіла Юля, підсунувшись ближче до вікна і Андрій сів біля неї, здавалося він більше не дивився на неї, а вона крадькома позирала на нього, а він змужнів, виразне вольове обличчя, карі очі, які колись посміхались їй, ніжні чуттєві губи, вона враз пригадала, як вони колись вперше поцілувались – це був прекрасний поцілунок, ніжний і чуттєвий, вона пригадала, як Андрій підійшов до неї, поглянув в очі, взяв її руки в свої і поцілував…

–

Я вийду ненадовго, мені потрібно купити сигарет, ви не подивитесь за моїми речами, – поглянувши на неї звернувся Андрій, Юля стрепенулась і злегка почервоніла, їй здалося, що він помітив, як відверто вона його роздивлялась, але все ж відповіла:

–

Добре я пригляну за вашим багажем.

–

Може й вам щось купити, ви тільки скажіть, – він посміхнувся і Юлі на мить здалося, що він згадав її, але чому він звертається до неї на Ви, невже їй справді це здалося, ні він не впізнає її:

–

Якщо вам не важко купіть мені сік персиковий або апельсиновий.

–

Мені не важко, – відповів Андрій і направився до виходу, вона поглянула в вікно на нього, а він не змінився все так же гарно виглядає, та ж легка хода і таж звичка на ходу поправляти волосся, його чорне кучеряве волосся, їй згадалося як колись вона ніжно гладила це волосся, яке воно приємне на дотик, як ніжно

Андрій її обнімав, а вона запускала руки в його кучері і ніжно перебирала їх… На неї нахлинули спогади з її минулого, ось Андрій бере пляшку шампанського і весело говорить, що їм сьогодні треба відмітити круглу дату їхнього знайомства, він обіймає її за талію і вони сміючись направляються до моря. Ніжні хвилі гладять її ноги, вона дивиться на свого коханого, він купається і просить, щоб вона йшла до нього, Юля відмовляється, а він виходить з води і направляється до неї, передчуваючи, що зараз буде, Юля схоплюється на ноги і починає бігти від нього, але Андрій наздоганяє її, він підхоплює її на руки і несе до води, Юля кричить і б’є його, а він не звертає на це уваги і ось вона по пояс у воді, вони починають сміятись і хлюпатись водою. Андрій підходить ближче обіймає її і його ніжні чуттєві губи починають наближатись до неї, вона закриває очі і підставляє своє обличчя на зустріч поцілунку, їхні губи злились в довгому, ніжному цілунку, вона затремтіла і відчула, як її тіло наповнюється бажанням, він продовжує її цілувати, а його руки ніжно ковзають по її тілі, ось він торкнувся її грудей, дивне почуття, вона напряглась, він почав ніжно гладити її , відчуваючи, як хвиля бажання наповнює їх обох, вона його хоче, і як сильно хоче її він. Вони лягли на пісок і він продовжуючи свої ласки, цілував її все настирливіше, вона ніжно відкликалась, даруючи йому свою любов, їхні тіла злилися і хвиля блаженства захлинула їх, двох закоханих…

–

Ви тут не скучаєте без мене? Ось ваш сік, нажаль персикового або апельсинового не було, я взяв яблучний, думаю він вам сподобається…

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.