Ганна Рось - Звитяга, слава і любов

– На ранок залишати – втрата часу, – продовжувала Василина, – і запалення може піти, а там біди не оберешся. Будемо доставати, терпи, хлопець. Іван, неси дошки, давай, лягай на дошки. Явдоха, потримаєш його. Гликерія, дай йому пиття, баба Одарка, дайте йому щось в рот, щоб зціпив зуби.

Гликерія налила жовніру макового відвару, а баба Одарка піднесла стакан горілки.

– На, випий, легше буде, пий залпом, не замислюйся, – сказала вона.

Він слухняно ковтнув і обпік горло:

– Горжки [11] Гірка. .

– Пий, пий, до дна, – підбадьорила баба Одарка.

Хлопець випив і відкинувся на дошках.

Василина кип'ятила інструмент на багатті в солоній воді, а потім пронесла ніж над вогнищем. Гликерія в цей час перетягувала ногу жовніра джгутом.

– Ну, з Богом, Гликерія, тримай його, щоб не втік, – сказала Василина, вимивши руки горілкою і розрізаючи рану.

Марічка в цей час обробляла рани на грудях драгуна. Їй дуже хотілося подивитися, як мати і Василина роблять операцію, але драгун був у забутті, перетягнути його до вогнища було клопітно, потому вона обстежувала його рани, поки сідало сонце.

– Ти ба! Командир, мабуть, – підходячи, сказав дядько Іван, – бач, яке оздоблення, напевно оберст [12] Оберст – Полковник – посада, чин, військове звання офіцерського або командного складу. драгунського полку, бачив я таких. Плащ дорогий, рукавички і штани шкіряні, бандолет [13] Бандолет – укорочений карабін. загубив, видно, в битві.

– Дядько Іван, а чого їх драгунами називають?

– У них прапорці з драконом, звідси і назва. Драгуни наближаються до противника вершки, потім спішуються і воюють, як піхота.

– Рана у нього на спині глибока, – сказала дівчина.

– Що ж він кірасу [14] Кираса – лати, металевий панцир на спину й груди. не надів? Вберігся би.

– Мабуть, не встиг, дуже швидко наші наступали, – відповіла Марічка, протираючи рани і змащуючи їх мазями на лікарських травах.

– Так, наші соколи молодці! А Богдан Хмельницький – славний гетьман, так я скажу. Сміливу операцію затіяв, розумну, козаків полягло мало, а ворог повержений. Іще і всю лядську [15] Лядська, ляська – польська. верхівку в полон взяли. Їхні жовніри відбивалися, а Потоцький з панами сиділи в своїх каретах, так їх усіх тепленьких і привезли в козацький стан. Перев'язала? Ну, нехай спить, накрий його кожухом. Пішли до вогнища, – позвав дядько Іван.

Гликерія і Василина вже закінчували операцію.

– Глянь, ще й викотили кулі, – показала Гликерія, – зашивай, Василина, кінське волосся встав.

– А до чого волосся? – запитав Іван.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Мисник – полиця для посуду.

Бирюк – ведмідь.

Косно – повільно.

Потщися – постарайся.

Зане – тому що.

Лях – поляк (устар.)

Самойло Величко. Летопись, Летопись Самовидца, Симоновский П. И. Краткое описание о козацком малороссийском народе і о военных его делах. – М., 1847. – С. 1–39.

Жовнір – солдат польської армії.

Дякую.

20 років.

Гірка.

Оберст – Полковник – посада, чин, військове звання офіцерського або командного складу.

Бандолет – укорочений карабін.

Кираса – лати, металевий панцир на спину й груди.

Лядська, ляська – польська.