Гарв Екер - Думай як мільйонер

Перший елемент змін – усвідомлення . Ви не можете щось змінити, не знаючи про його існування.

Другий елемент – розуміння . Розуміючи, звідки походить ваш «спосіб мислення», ви можете збагнути, що він має бути стороннім для вас.

Третій елемент змін – відмежування . Коли ви вже зрозуміли, що спосіб мислення – це не ви, ви можете відділитися від нього і, спираючись на те, ким є сьогодні й ким хочете бути завтра, вибрати, залишити його чи покинути. Ви можете спостерігати за цим способом мислення, маючи його саме за те, чим він є: «досьє», яке давно-давно було завантажене у вашу свідомість і яке може вже й не бути істинне чи цінне для вас.

Четвертий елемент – перепрограмування . Цей процес ми почнемо у другій частині книжки, надавши вам ментальні файли, що створюють достаток.

Для тривалих і постійних змін також важлива постійна, часта підтримка, тож вам у допомогу я маю ще один подарунок. На веб-сайті www.millionairemindbook.comу розділі «БЕЗКОШТОВНІ КНИЖКОВІ БОНУСИ» ви можете підписатися на «Думку тижня» проекту «Думай як мільйонер». Щотижня ви отримуватимете новий ґрунтовний урок, що допоможе вам на шляху до успіху.

А поки повернімося до обговорення вербального програмування й того, що ви можете зробити, щоб почати переглядати власну грошову програму.

УСВІДОМЛЕННЯ: запишіть усі твердження про гроші, достаток і багатих людей, які ви чули в дитинстві.

РОЗУМІННЯ: запишіть, як, на вашу думку, ці твердження до сьогодні впливали на ваше фінансове життя.

ВІДМЕЖУВАННЯ: ви бачите, що ці думки репрезентують тільки те, що ви завчили, і не становлять частину вашої анатомії чи вашу особистість? Ви бачите, що зараз у вас є вибір стати іншим?

ДЕКЛАРАЦІЯ: покладіть руку на серце й скажіть…

«Те, що я чув/чула про гроші, – не обов’язково правда. Я вибираю для себе новий спосіб мислення, що підтримуватиме моє щастя й успіх».

Торкніться голови й скажіть:

«Я думаю як мільйонер».

Другий спосіб нашого програмування називають наслідуванням. Які були щодо фінансів ваші батьки чи опікуни, коли ви були маленькі? Один із них або обидва добре вправлялися зі своїми грошима чи мали з цим невдачі? Вони були схильні витрачати чи заощаджувати? Були розважливими інвесторами чи не інвестували взагалі? Ризикували чи поводилися консервативно? Вони постійно мали гроші чи їхній грошовий потік був менш передбачуваний? Ваша родина легко заробляла гроші чи мусила долати перешкоди? У вашому домі гроші були джерелом щастя чи причиною неприємних сварок?

Чому ця інформація така важлива? Ви, певно, чули про «мавпування». Що ж, люди не надто вирвалися вперед. Дітьми ми навчаємося всього саме через наслідування.

Приказка «Яблучко від яблуньки не відкотиться» не просто схожа на правду, хоч як би більшість із нас не хотіла цього визнавати.

Це нагадує мені історію про жінку, яка завжди готує м’ясо до вечері, обрізаючи шматок з обох боків. Здивований чоловік питає, для чого вона це робить. Жінка відповідає: «Так готувала моя мама». Так вийшло, що її мама того дня прийшла до них вечеряти, тож вони спитали, чому вона обрізає м’ясо з обох боків. Мама відповіла: «Так готувала моя мама». Вони вирішують зателефонувати бабусі і спитати, для чого саме так обрізати м’ясо. Що ж та відповіла? «Бо в мене замала пательня!»

Сенс у тому, що у грошовій сфері ми загалом схильні повторювати одного з батьків або ж комбінувати їх обох у собі.

Наприклад, мій батько був підприємець і працював у галузі будівництва. Він зводив від десятка до сотні будинків згідно із проектом, і кожен проект потребував величезних капіталовкладень. Тато мусив вкладати все, що мав, і брати чималі позики в банку, аж поки не продавав ті будинки, отримуючи за них гроші. Тобто на початку кожного проекту ми грошей не мали й були по вуха в боргах.

Як ви можете собі уявити, протягом цього періоду тато мав не найкращий настрій і щедрістю не відзначався. Якщо я просив чогось, що коштувало хоча б пенні, після звичного: «Я тобі що, із грошей зроблений?» – чув: «Ти що, здурів?» Замість копійчини я отримував лютий погляд, що так і промовляв: «Навіть не думай попросити знову». Певен, ви знаєте такий погляд.

Усе йшло за цим сценарієм рік або два, поки будинки, нарешті, не продавали. Тоді ми мало не купалися у грошах. Тато раптом ставав геть іншою людиною – щасливою, доброю й надзвичайно щедрою. Він приходив і питав, чи не потрібно мені кілька баксів. Я хотів відповісти йому тим самим лютим поглядом, але був не такий дурний, тому просто закочував очі й казав: «Авжеж, тату, дякую».