Бодо Шефер - Шлях до фінансової свободи. Bаш перший мільйон за сім років

Візьміть, для прикладу, Сема Волтона [11] Сем Волтон — американський бізнесмен, найбільш відомий як засновник мережі магазинів «Вол-Март» (прим. пер.). . Він купив невеличкий магазин у маленькому містечку в США. Для цього він позичив гроші в свого тестя. Він створив ринок низьких цін. Сем Волтон гарантував клієнтам: якщо знайдете де-небудь товар дешевше, ніж у моєму магазині, я негайно відшкодую вам гроші. Після початкових невдач Сему слід було би здатися. Та він позичав гроші знову й знову, купуючи на них нові магазини.

Його наступною геніальною ідеєю було створити величезні магазини товарів за низькими цінами там, де, на думку конкурентів, не було достатнього товарообороту — у маленьких містах.

Користь, яку Сем Волтон приніс своєї країні, була неймовірною: він створив робочі місця для тисяч людей, а мільйони змогли й можуть робити дешеві покупки. Хіба це не природно, що Сем Волтон став дуже заможним? У певний час він навіть був найбагатшою людиною Америки. До речі, при цьому він залишився надзвичайно скромним, адже й далі жив у своєму першому будинку та їздив старим побитим пікапом. Можливість позичати гроші була для нього благословенням. Він утілив свою мрію.

Та подивімося ще раз, що отримали інвестори, вклавши гроші 1975 року у «Вол-Март» Сема Волтона. Інвестор, який вклав 90 000 € 1975 року, за 10 років отримав 3,2 мільйона. Якби він не рухав цих грошей, то до 31 липня 1995 року мав би 26 630 000 €. Зробити 26 мільйонів із 90 000 € за 20 років — у цьому сила складних відсотків при інвестиціях. Й історія «Вол-Марта» — лише одна з багатьох.

Поміркуйте: у слові «капіталізм» приховане слово «капітал». Якщо ви не дозволяєте капіталу й інвестиціям працювати на себе, то весь капіталізм пройде повз вас. В економічному плані ви живете приблизно в кам’яному віці.

Подобається нам це чи ні, та наша система всіляко підтримує заможного й ослаблює бідного. Це здається іманентною закономірністю нашої еволюції.

Насправді ж наша податкова система повинна створити певну рівність можливостей. Та давно відомо, що вона вигідна лише розумним й обізнаним. Так само й капіталізм допомагає тільки тим, хто вміє поводитися з грошима. Інших він знищує. Ще древні вавилонянами казали про це: «Гроші прибережені для тих, хто знає їхні закони й дотримується їх».

Той, хто має гроші, може дозволити винайняти консультантів, які знають пробіли в законодавстві. Зазвичай люди починають цікавитися хорошими відсотковими ставками, уже маючи певний капітал. До того часу сила складних відсотків проходить повз них.

Хороші консультанти коштують грошей. Легальні способи «звільнення від податків» потребують фінансів. Хороші консультанти з податків коштують грошей. Проте вони заощаджують для вас набагато більше, аніж ви їм платите. Той, хто має гроші й хороших консультантів, отримує від 12 до 30 % на рік, і часто без податків — цілком легально!

Той, хто має менше грошей і не орієнтується в цьому питанні, отримує 2–7,5 % на рік. При цьому податкова служба та інфляція ще й ділять між собою вбогий дохід.

Усе своє життя ви будете грошовою машиною, хіба що приймете свідоме рішення створити грошову машину для себе, виростивши гуску, що несе золоті яйця. Ви вже побачили, як швидко може рости така гуска, але вона дуже неохоче приходить до тих, хто її одразу вбиває.

Загалом капіталізм покращив умови життя багатьох людей. Навіть бідняки, які живуть у країнах із капіталістичною системою, не настільки вбогі, як люди в країнах із іншими економічними системами.

У нас можливо стати заможним, лише якщо ти приносиш користь багатьом. Якщо хтось стає багатим, він створює робочі місця, товари чи послуги, потрібні іншим людям. Ще ніколи в людей не було так багато шансів, як сьогодні. Це також спричинив капіталізм.

Усе ж капіталізм доволі далекий від того, щоб зробити нас задоволеними. Він зовсім не є «благословенням» для всіх. Капіталізм створює нове класове суспільство.

Мені не подобається динаміка, яку розвинув капіталізм. Настав час зробити «капіталізм для небагатьох» доступним кожному. Акції і можливість співпраці з фірмами — істотний крок до цього. Фонди дозволяють брати участь у роботі різних фірм усе більшій кількості суспільних прошарків і відносно без ризику.

Чого нам бракує, так це просвітницького капіталізму. Інформаційної політики, яку проводять не лише задля концернів, а заради просвітництва, яке забезпечить гідне існування людям на цій планеті. Життя, в якому капітал — це енергія, що підтримує.