Бодо Шефер - Шлях до фінансової свободи. Bаш перший мільйон за сім років

Тому починайте вже. Однаковісінько, у наскільки складній ситуації перебуваєте, адже ніколи не стане легше, ніж сьогодні. Почніть заощаджувати 10 % від вашого чистого прибутку вже сьогодні.

Почніть заощаджувати так рано, як можливо. Якщо вам 18 чи 20 років і ви ще живете вдома з батьками, то це найкращий момент. Так легко вже не буде ніколи. Коли у вас ще будуть такі низькі витрати? Навіть якщо вам і доводиться «віддавати» трохи грошей, це — ніщо в порівнянні з витратами, які матимете, коли переїдете у власне житло. Такого шансу більше не буде. Тому заощаджуйте так багато, як зможете.

Основні погляди майже не змінюються (хіба якщо ви цілком свідомо змінюєте засади віри). Ось одна з точок зору, що перешкоджає заощадженню: «Мені це потрібно». Звісно, ви пригадуєте фразу: «Не слід плутати ”необхідні витрати“ з бажаннями. Те, що ми називаємо необхідними видатками, завжди зростатиме відповідно до рівня нашого доходу».

Найдурнішим виправданням щодо непотрібних витрат є: «Мені це потрібно. Воно мусить бути в мене». Насправді ж нам необхідно зовсім мало. Ми стверджуємо, що нам це потрібно, щоби виправдатися перед самими собою. Якщо обставини повинні стати кращими для вас, то спочатку кращими мусите стати ви самі.

Коли серу Джону Темплтону [9] Сер Джон Маркс Темплтон — американський підприємець і філантроп, який більшу частину своїх статків пожертвував на потреби науки і релігії (прим. пер.). та його дружині було по 25 років, вони вирішили відкладати 50 % щомісячного доходу. Він каже, що інколи це було дуже важко, особливо коли він отримував низькі комісійні.

Він став мільярдером й одним із найбільш шанованих фондових менеджерів світу. Сьогодні він каже, що найбільш вирішальними моментами були ті, коли він заробляв так мало, що відкласти 50 % було майже неможливо.

Воррен Баффетт [10] Воррен Едвард Баффет — американський інвестор, підприємець, філантроп (прим. пер.). був найзаможнішою людей Америки. Ще 1993 року «Forbs» оцінював його статок у 17 мільярдів доларів. Як він став настільки заможним? Його рецепт: заощаджувати й вкладати, і ще раз заощаджувати й вкладати.

Баффетт починав хлопчиною-газетярем — і заощаджував. Він відкладав кожний долар, який лише міг заощадити. Він майже нічого не купував, адже ніколи не бачив грошей, які б міг витратити. Він завжди бачив суму, що буде мати більшу цінність у майбутньому.

Отож він не купував автомобіля. Не через ті 10 000 доларів, які той коштував, а через суму, в яку ці 10 000 доларів перетворяться через 20 років.

Мабуть, скажете, що це дуже нудно. Проте ви вже знаєте, що це питання переконань: є щось нудним чи захоплюючим. У будь-якому разі, якби ви інвестували ці 10 000 доларів у Воррена Баффетта 40 років тому, сьогодні вони б перетворилися на геть ненудні 80 мільйонів доларів.

А знаєте, що спільного в таких засновників підприємств, як Вернер фон Сіменс, Роберт Бош, Фердинанд Порше, Готтліб Даймлер, Адама Опель, Карл Бенц, Фриц Генкель, Хайнц Ніксдорф, Йоганн Якобс, Генріх Нестл, Рудольф Карштадт, Йозеф Некерманн, Райнхард Маннесман, Фрідріх Крупп, брати Альбрехти? Вони були ощадливі, ощадливі й ще раз ощадливі. Вони витрачали менше грошей, ніж заробляли, і робили розумні інвестиції. Зрозуміло, що не лише заощадливість була причиною їхнього багатства, але, очевидно, основною передумовою, без якої добробут неможливий. Ви не знайдете жодного засновника підприємства, який би не був дуже ощадливим.

Можливо, ви заперечуватимете, що часто чули про підприємців, які розорилися. Це правда, але вони не мали споживчих боргів, а їхній життєвий рівень був скромним. Вони були ощадливими. Вони прогоріли не тому, що були неощадливими в особистому житті, а через несприятливі обставини або через те, що втратили гроші під час спекуляцій.

Завдяки своїй ощадливості та іншим підприємницьким якостям, вони витримували такі кризи, часто могли роками обходитися абсолютним мінімумом. Вони майже нічого не витрачали на себе. Вони зазнавали всіх можливих втрат.

Частина з них була настільки заощадливою, що багато людей вигукнуло б із жахом: «Це не для мене. Я цього не можу й не хочу!» Тут діє правило: «Успішні люди готові робити речі, які б відхилила більшість неуспішних людей». Більшість відмовляється заощаджувати. Вони хочуть жити вже й зараз. Ще Ґете зауважив цей феномен: «Кожний хоче бути кимось, та ніхто не хоче стати кимось».