Бодо Шефер - Шлях до фінансової свободи. Bаш перший мільйон за сім років

• Розширюючи свій особистий Всесвіт, ви неминуче збільшуєте сферу свого впливу.

• Коли станете старшими, будете шкодувати лише за тим, чого не зробили.

• Жити без відповідальності — означає деградувати до безсилої жертви. Це значить жити за сценарієм, який за вас написали інші.

• Усі негативні емоції втрачають владу в той момент, коли ми беремо відповідальність на себе.

• Ви — і більше ніхто — відповідальні за те, якою кількістю грошей володітимете за сім років.

Якби вам довелося обирати, чому б ви надали перевагу: додатковим 50 000 € у наступні шість місяців чи 1 000 000 € за сім років? Ви би надали перевагу 50 000 € готівкою чи «валізі, повній можливостей»? Щоб за короткий проміжок часу заробити трохи більше грошей, вам, ймовірно, потрібно лише трохи більше працювати. Щоб володіти 1 000 000 € за 7 років, «трохи більше працювати» — недостатньо.

Існує багато рівнів, на яких відбуваються зміни. У цій книжці я хочу розповісти вам про кожен з п’яти. Справді кардинальні зміни можуть статися лише тоді, коли щось змінюється на кожному з п’яти рівнів.

1-й рівень. Вам спадає на думку, що ви незадоволені своїм становищем. Щоб щось змінити, ви дієте.

Приклад: листи нагромаджуються на вашому письмовому столі, і ви вирішуєте працювати до того часу, доки не побачите якого кольору стільниця.

2-й рівень. Бажані результати не з’являються. Ви дізнаєтеся, що лише дій недостатньо. Слід діяти, орієнтуючись на пошук конкретного рішення. Ви питаєте себе: як покращити результат? Як мені працювати розумніше, а не важче?

Приклад. Ви працюєте й працюєте, але наприкінці місяця заробили все ще недостатньо.

Нові техніки та стратегії мають принести рішення. Між іншим, більшість людей саме цього очікує від довідника: формули, яка вплине на результат. У наступних розділах ви отримаєте багато конкретних технік, стратегій і порад. Проте ґрунтовні, вирішальні зміни знаходяться на вищих рівнях.

3-й рівень. Техніки вам трохи допомогли, та коли порівнюєте себе з іншими, більш успішними людьми, то вам здається, що ті досягають мети, докладаючи менше зусиль. У них є впливові друзі, які здатні відчинити перед ними всі двері.

Приклад. Вас сильно зачіпає неочікувана проблема. Вам дійсно потрібно було би витрачати всі сили й час на вашу справу, але тепер насамперед потрібно вирішити саме її. Усе пішло шкереберть.

Рішення вже не є таким простим: особистий розвиток, зростання особистості. Це не звучить як швидкісний процес, особливо якщо врахувати те, що за допомогою технік ви не здобудете впливових, успішних друзів. У цьому випадку необхідно інвестувати час, щоб стати людиною, якою б ви охоче хотіли бути. Порада, як це мало б виглядати: мабуть, у вас є приклади, люди, якими захоплюєтеся. Ви зможете теж стати гідними захоплення, якщо відповідно влаштуєте своє життя.

4-й рівень. Спілкуючись із іншими людьми та займаючись самим собою, ви переосмислюєте власний світогляд. Окуляри, через які багато хто дивиться на світ, перетворюють його в джунглі, у яких кожен має боротися проти кожного.

Приклад. Існують люди, які нікому не довіряють. Вони кілька разів розчарувалися й з того часу постійно насторожі. Такі люди дивляться на все й усіх скептично й у всьому шукають притичину. Здебільшого вони власноруч створюють перешкоди, адже характер у них не з приємних, через що від них відвертаються інші.

Рецепт виглядає так: нові окуляри, нові скельця, крізь які світ виглядає інакше. Існує не лише одна реальність, проте вона існує в такому вигляді, як ми її сприймаємо. Коли ми дивимося крізь нові окуляри, світ починає складатися з нових шаблонів.

Відомий бізнес-тренер Стівен Кові описує таку подію: якось він їхав потягом на захід, де мав виступати. Час поїздки він хотів використати для того, щоб підготуватися до виступу. Раптом у його вагон ввійшов чоловік із трьома дітьми. Діти відразу почали бешкетувати. Вони галасували й стрибали по сидіннях, надокучаючи іншим пасажирам. Чоловік — очевидно, батько цих дітей — не робив нічого. Він лише байдуже витріщався у вікно.

Діти ставали все більше й більше неслухняними. Вони тупотіли по сидіннях і навіть тягнули деяких пасажирів за одяг. Врешті-решт вони вчепилися одній жінці за волосся, та батько й тоді не втрутився. Чаша терпіння Стівена Кові переповнилася. Ледь опановуючи себе, він вирішив зробити зауваження. Кові енергійно встав, щоб краще привернути увагу батька: «Перепрошую, шановний. Хіба не бачите, що ваші діти дуже докучають усім пасажирам? Будь ласка, закличте їх до порядку!».