Кінець кінцем, пишу я з двох причин: потішити себе та інших. Сподіваюся, повернувшись до цієї довгої та моторошної християнської історії, мені вдалося це зробити.
24 жовтня 1989 р.
Вулиці вогнем палають
Тут, між реальністю і вигадкою
У справжньому смертельному вальсі
І тутешні поети
Геть нічого не пишуть
Вони лиш осторонь стоять і спостерігають
У чіпкій темряві
Вони ловлять мить у протистоянні
Тримають чесну оборону
Та врешті їх однаково поранять
Навіть не доб’ють
Сьогодні й тут, у Країні Джунглів.
Брюс Спрінгстін
І стало ясно — вона не витримує!
Відчинилися двері, війнув вітер,
Свічки згасли, а потім зникли,
Фіранки гойднулися, він з’явився
І сказав: «Ну ж бо, Мері,
Не бійся».
І вона не злякалася,
І побігла до нього,
І злетіла…
Взяла його за руку…
«Ну ж бо, Мері,
Не бійся Женця!»
«Blue Öyster Cult»
[3] «Blue Öyster Cult» — впливовий американський рок-гурт, заснований у Нью-Йорку в 1967 р. Грає суміш геві-металу та гард-року, його вважають провісником панку. У піснях часто звучить науково-фантастична й горор-тематика. Один з улюблених гуртів Кінга.
ЯК ПО ЛІТЕРАХ?
ЯК ПО ЛІТЕРАХ?
ЯК ПО ЛІТЕРАХ?
«Country Joe and the Fish»
[4] «Country Joe and the Fish» — американський рок-гурт, заснований у 1965 р. Учасники виконували психоделічний рок, а пісні часто мали сатиричний характер. На початку антивоєнної пісні «Гадаю, я підписався на смерть» («I Feel Like I’m Fixin’ To Die Rag») вокаліст Джо Макдональд часто виконував так звану «Рибну кричалку» — зала викрикувала «FISH», волаючи «Еф!», «Ай!» тощо за кожним «ЯК ПО ЛІТЕРАХ?» Макдональда. На концертах це слово часто міняли на «FUCK».
«Нам потрібна підмога», — подумав Поет.
Едвард Дорн
[5] Edward Dorn (1929–1999) — американський поет-авангардист. Наведений рядок Кінг узяв з епічної поеми про мандрівного напівковбоя-напівбога «Стрілець» («Gunslinger»), яка також подарувала назву першому роману з циклу «Темна вежа». Українською книга С. Кінга «Gunslinger» вийшла друком під назвою «Шукач».
— Саллі.
Почулося бурмотіння.
— Прокидайся, Саллі.
Бурмотіння погучнішало:
— …ічепись…
— Прокидайся. Прокидайся негайно!
Чарлі.
Голос Чарлі. Кличе її. Давно?
Саллі виринула зі сну.
Спершу вона зиркнула на годинник на нічному столику — чверть по другій ночі. Чарлі не міг тут бути, він мав бути на зміні. А тоді вона роздивилася його, і щось усередині неї підскочило — якесь кепське передчуття.
Її чоловік був смертельно блідий. Очі повилазили з орбіт. В одній руці він тримав ключі від автівки. Другою й досі трусив Саллі, хоча вона вже розплющила очі. Схоже, він не міг зрозуміти, що вона прокинулася.
— Чарлі, у чому річ? Щось не так?
Здавалося, він не знав, що сказати. Борлак безпорадно стрибав, і в маленькому службовому бунгало чулося лише годинникове цокання.
— Пожежа? — тупо спитала вона.
Це було єдине, що могло довести його до такого стану, адже Саллі знала, що його батьки загинули в пожежі. Принаймні єдине, що спадало їй на думку.
— У певному сенсі так, — сказав він. — Та, з другого боку, усе значно гірше. Одягайся, люба. Буди Крихітку Лавон. Маємо забиратися звідси.
— Чому? — Саллі почала вставати.
Її охопив гнітючий страх. Усе здавалося неправильним. Реальність була схожою на сон.
— Куди забиратися? На задвірок?
Але вона знала, що Чарлі мав на увазі не задній двір: Саллі ще ніколи не бачила його таким переляканим. Вона глибоко вдихнула, та не відчула ні диму, ні паленого.
— Саллі, кохана, не питай. Мусимо тікати. Якомога далі. Просто хапай Крихітку Лавон і вдягай її.
— Чи можна… у нас є час спакувати речі?
Він закляк. Її слова немов збили його з пантелику. Саллі гадала, що нажахатися дужче вона неспроможна, та, схоже, помилилася. Вона усвідомила, що Чарлі не просто перелякався — його страх межує з безпорадною панікою. Він несвідомо провів рукою по волоссю й відказав:
— Не знаю. Треба перевірити напрямок вітру.
І з цими чудернацькими словами, які не мали для неї жодного сенсу, він полишив її — Саллі стояла посеред кімнати в ляльковому нічному платті, дезорієнтована, налякана, змерзла й босонога. Він немов збожеволів. Як напрямок вітру міг вплинути на час? І де воно було, оте «якомога далі»? У Ріно? У Веґасі? У Солт-Лейк-Сіті? І…
Від наступної думки вона схопилася за шию.
Самоволка. Втеча посеред ночі означала, що Чарлі збирався піти в самоволку.
Читать дальше