Галина Максимчук-Атаманюк - Ліана-майбутня цариця Океанії

Не зважаючи на те, що дівчина була дочкою головоря мафії, Ліана росла доброю і щирою людиною. Та її завжди турбували в школі ровесники, обзиваючи бандиткою, а більшість дітей обходила стороною і тільки Віктор, помітив справжню душу дівчини, тільки він наважився стати її другом.

Він був сином рибака, і часто вони в дитинстві гралися на березі моря в човні батька Віктора. Ліана була вдячна хлопцеві за те, що він часто захищав її в школі від нападок і глузування ровесників і старшокласників. З роками їхня дружба міцніла і тепер Віктор став для Ліани найдовіренішою людиною, вірним другом і помічником у її витівках.

Саме Віктору вона довірила продати коштовності, які поцупила у батька.

Вона вже мріяла, як поїде далеко від дому, з мамою, туди, де їх ніхто не знає. Де люди будуть сприймати її, як звичайну людину, звичайну дівчину, де її будуть любити і поважати. Де не буде більше страху за своє життя, де можна буде спокійно жити, вона мріяла закінчити університет, стати вчителькою початкових класів. Ліана дуже любила дітей і часто гроші, які їй виділяв батько на дорогий одяг, вона жертвувала в дитячі будинки. Коли грубий Біл про це дізнався, то дуже розсердився і переставав давати їй гроші. Та мама завжди захищала інтереси своєї дочки і часто цупила в чоловіка гроші для Ліани. Її мама теж була доброю людиною, дуже любила свою дівчинку і поважала добрі справи своєї донечки, а тому часто їй допомагала.

Мама була доброю жінкою і життя з таким жорстоким чоловіком, як грубий Біл, не зіпсувало анітрохи її характеру і не знищило в ній людяність і добродушність. Батько часто злився на свою дружину, але не зважаючи на свій злий характер, по своєму кохав Одарку і навіть в деякій мірі боявся і поважав свою дружину. Та ніколи не перечив їй, а тим більше не наважився жодного разу підняти на неї руку. Одарка бачила свою перевагу над чоловіком і часто користувалася своїм грізним впливом на нього. Вона знала, що все що вона захоче, то грубий Біл їй це дасть чи виконає будь якою ціною. Цей вплив на чоловіка допоміг Одарці врятувати не одне життя в місті, тому люди, які ненавиділи і боялися грубого Біла, любили і поважали його дружину Одарку і навіть в деякій мірі співчували їй і їх дочці Ліані, через те, що їм доводиться жити з таким монстром.

Ліана висушила своє волосся, вийняла з сушарки кросівки, прибрала решту одягу з ванної кімнати і занесла його в гардероб. Вона любила порядок, щоб все стояло на своїх місцях, і стежила, щоб в її кімнаті було завжди чисто і прибрано. Тому покоївка часто жартувала, що вона не має, що робити в кімнаті Ліани бо там завжди все кришталево чисто. Дівчина не любила, коли хтось входив до її кімнати. Тому з покоївкою в неї була умова, що та не заходить до її кімнати прибирати, а вона не скаже батькові, що покоївка часто краде продукти додому. Хоча, Ліана ніколи б такого не зробила, вона знала, який скупий і жорсткий грубий Біл, і як він міг покарати служанку. Але налякавши цими словами покоївку, Ліана була впевнена, що та не зайде ні в якому разі до її кімнати.

Мама і грубий Біл ніколи не заходили до її кімнати. Одарка поважала приватність дочки і довіряла їй, а грубому Білу не було до життя дочки жодної справи. Він взагалі мріяв про сина і був розчарований, що в нього є тільки донька, з якою він так і не знайшов спільної мови, тому він часто уникав зустрічі з нею.

До певного часу, коли його партнер, одноокий Джо, запропонував одружити Ліану зі своїм сином Левом. Тоді грубий Біл нарешті згадав про доньку, і не скільки про доньку, як про вигоду, яку може принести це весілля. Одного вечора він закликав Ліану до свого кабінету і повідомив їй, що вона виходить заміж за сина його друга і партнера по бізнесу. Дівчина обурилась і заперечила:

–

Ніякого весілля не буде. Я не вийду заміж за сина одноокого Джо. Лео дурень, бовдур і грубіян, і він мені не подобається.

–

Вийдеш, як миленька вийдеш, – грубий Біл розлютився, аж слина почала бризками летіти у нього з рота.

Він викрикнув, вдарив кулаком по столу і різко встав, всім своїм грузним тілом навис над столом і просичав до доньки, як змія:

–

Ти вийдеш заміж за Лео, а якщо не послухаєшся, то у твого Віктора будуть проблеми. Ти мене знаєш, я слова на вітер не кидаю.

Ліана хотіла заперечити батькові, та вирішила промовчати, щоб не нашкодити своєму другові, як вона зараз ненавиділа Біла. Точніше, вона ніколи його не любила, а зараз зненавиділа ще більше. Вона хвилювалася за свого друга Віктора і за його родину, Ліана прекрасно знала на що здатний її батько. Не сказавши більше ні слова, вона тільки зиркнула на вазу, яка висіла над лисою головою грубого Біла. І уявила, як ця ваза розбивається об його лисину, а на місці де вона розбилася вилізла велика і болісна гуля. Тут сталося дивне, ваза злетіла і тріснула грубого Біла по лисині. Осколки від вази, земля і вазон смішно сповзли з лисини і з хрустом попадали на стіл. Біл шокований і вражений зловився за голову, а на місці удару вже видніла велика гуля. Ліана розвернулася і вийшла з кабінету батька, грюкнувши дверима. А грубий Біл продовжував сидіти, протираючи болісну гулю на лисині і вражено дивився на розбитий вазон.