Ніл Ґейман: Кораліна

Її нове шкільне вбрання було охайно складене на стільці, аби вона вдягла його, коли прокинеться вранці.

Зазвичай того вечора, що передував першому дню наступного її класу, Кораліна бувала тривожна й нервова. Але тепер вона збагнула: нічого з того, що буває у школі, більш аніскілечки її не лякає!

І причулося їй, ніби нічне повітря доносить до неї якусь ніжну музику — таку музику, яку можна зіграти лише на найкрихітніших срібних тромбончиках, сурмочках і фаґотиках, на флейточках-піколо й тубочках — на таких малесеньких і витончених духових інструментиках, що на їхні клавіші могли б натискати хіба мацюпусінькі рожеві пальчики білих мишей.

Кораліні уявилося, ніби вона знову повернулася у той свій сон про пікнік із двома дівчатками й хлопчиком на лузі під дубом, і вона усміхнулася.

Коли засяяли перші зорі, Кораліна дозволила собі поринути в сон. А з горища в теплий вечір усе ще линула ніжна музика мишачого цирку, сповіщаючи світові: літо майже скінчилося...

Інколи двері зачинені недаремно...

Щось дивне коїться у новому будинку Кораліни. Дивина полягає ані в тумані чи котові, який, здається, стежить за нею, ані в знаках небезпеки (в якій опинилась Кораліна), що міс Примула та Форсібілла (нові сусідки Кораліни) розгледіли в чаїнках. Справжня дивина — «інший дім» за старими дверима у вітальні. «Інші мама й тато» з чорними очами-ґудзями і білосніжно-паперовою шкірою чекали на Кораліну. Тепер вони хочуть, щоб вона залишилася з ними. Назавжди. Кораліна знає: якщо вона увійде у ті двері, то може вже ніколи не повернутися назад.

Пориньте у дивовижний та водночас моторошний світ «Кораліни» від автора бестселерів The New York Times Ніла Ґеймана.

«У цій повісті — вишуканий жах усіх найкращих казок.

Це — шедевр».

«Неймовірна, дивна та моторошна книжка».