Дара Корній - Зворотний бік світла

— Ти — помічниця Перуна? Ти не просто Птаха, правда? Хто ти? — Мальва майже захлиналася від захоплення.

— У кожного безсмертного своє призначення. Так, я — Птаха, дехто називає мене Птахою-Славою, дехто кличе Магуркою. Мені до вподоби моє перше ймення, те, яким нарекла мене при народженні мама.

— І я так вмітиму, пра’?

— Вмітимеш. Тільки мусиш спочатку віднайтися. Бо найлегше — отримати Перемінник безсмертного, найважче — віднайти себе.

Вони ще довго блукали тим чарівним світом. Птаха багато говорила, розповідала про його мешканців. Мальва майже не перебивала, вона ж пообіцяла сама собі бути гарною ученицею. Знала, Птаха просто так ніколи її у цей світ не привела б. Соколи Рароги, Стратими, Стриби. Можливо, один з тих птахів стане її іншою сутністю, як ото Магури для Птахи-Слави. Тут були Леви з людськими головами, їх Птаха називала Сфінксами. Найбільше сподобалися істоти з тулубом коня та торсом і головою людини. Їх Птаха називала Китоврасами. Тепер розуміла Мальва, звідки ноги ростуть у людських міфологіях — оті Пегаси та Мінотаври, Горгулі, Сатири, Єдинороги. Коли людство у Світі Єдиного Бога було ще доволі юним та вірило в магію, ті інколи приходили з паралельних світів до людей в гості, ніколи нікому не шкодили, хіба що люди самі їх провокували, а це досить типово для людей, це знала Мальва навіть і по собі.

Міфологію світову Мальва знала препаскудно, так — кавалками, як і, до слова, решту наук. То виглядало так — зі світу по ниточці, тож Птасі доводилося майже кожну деталь розжовувати. Мальва сама дивувалася, як взагалі вона здала ті тести після школи та вступила в університет? Інтуїтивно ставила відмітки під варіантами-відповідями на поставлені запитання. На диво набрала дуже високий бал, її навіть якоюсь там грамотою нагородили — «За особливі успіхи в навчанні». Чи гризло її сумління через те, що без справжніх знань втрапила до універу? Звичайно, ні. Ще чого! Вона ж нічого поганого не витворила, навпаки — ощасливила батьків.

Уже вдома, після повернення зі Світу Вередів, Мальва, лежачи у своєму ліжку, зловила себе на думці, що з нетерпінням чекає наступної зустрічі з Птахою, наступної розмови та наступної науки. А вночі їй приснився сон — вона дужим птахом летить над чарівним Світом Вередів, падає каменем додолу і там внизу перетворюється на грізного й доброго звіра. Вона — прудка та сильна, вона мчить широким степом, вітер шумить у вухах, шепоче щось своєю мовою. Вона встигає розрізнити пару слів з того шепоту, вона добре чує їх: «То-тем, Мальво! Твій то-тем».

Батьки збиралися на відпочинок до моря. Пропонували і Мальві їхати з ними. Відмовилася категорично. Вони заслужили побути вкупі, без неї, чи не вперше за сімнадцять літ спільного сімейного життя. Якщо родина й розлучалася, то лишень коли Мальва їхала до бабусі Горпини в село, але батьки тоді продовжували працювати, ходити на роботу. А у вихідні, в суботу та неділю навідували своє єдине кохане дитя в селі. Тож вона хоче подарувати своїм рідним правдивий, майже місячний відпочинок, без неї, без її дурнуватих закидонів. А вона ліпше поїде в табір, так буде правильно, і користі від неї більше. Якщо, правда, Птаха не заперечуватиме.

Перед від’їздом батьків приїхала бабуся Горпина на два дні. Мальва втішилася бабусиному візиту, бо не так часто та навідувалася до Львова, завжди знаходячи купу причин не приїжджати. Не любила вона міста, казала, що від великого скупчення доброго і злого відразу в одному місці чується зовсім втомленою та виснаженою. Розуміла ті її слова хіба що Мальва. Бо знала, що та після відвідин тиждень приходить до тями. На Мальвині розпитування, чому ж тоді Мальві добре й комфортно і вдома, у Львові, і в бабусі в селі, розважливо відповіла:

— У вас, у міських, імунітет, вироблений роками. Мо’ якби я тут довше пожила, то також би його отримала… Мені й вдома хороше. Де народився — там і пригодився, — це вже віджартовувалася бабуся, хоча досвід перебування у місті таки мала, коли навчалася в медінституті. Здавалося Мальві, що причина тут геть інша. Яка? Прийде час, і бабуся сама розповість.

Гарна приказка: «Де народився — там пригодився». А де народилася вона? Птаха пообіцяла показати те місце, вона чекала на зустріч з ним, чекала і боялася. Боялася правди. Відчувала, що варто боятися…

Мальві кортіло познайомити бабусю з Птахою. І першого ж дня, в день приїзду бабусі, випала така нагода. Тато з мамою ще на роботі. «Дообрублюємо хвости перед відпусткою», — жартує тато. Птаха любить з’являтися несподівано, правда, вибирає завжди такі моменти, щоб не вважатися зайвою чи недоречною. Як давня подруга — просто заходить у гості. В той момент Мальва з бабусею сиділа та розмовляла про тести, про бабусиних сусідів, про погоду.