Дара Корній - Зворотний бік світла

— А в ідеальному суспільстві такого виду спорту просто немає. Всі чесні і правильні — нема від кого захищатися. І спорт такий же — ідеальний!

— Ну-у-у, — вже не так впевнено продовжувала Мальва. — Я б тоді писала книги. Тато каже, що авантюризм у мене в крові. Мама говорить, що я — казкарка, забагаті уява і фантазія. О, детективи, наприклад, писатиму. Хоча, знаєш, читати не дуже люблю. Ліпше вже дивитися тєлєк, о — бойовики, а щоб не ледарювати, могла б навчитися, наприклад, куховарити чи вишивати хрестиком.

— Добре, куховарити — доволі потрібне та мирне заняття. А от щодо книг певного напрямку, твого улюбленого, то вже напевне ані детективів, ані пригодницьких жанрів у тому світі немає, та навіть мелодрами під знаком запитання, хіба що щось таке, яке доволі таки скупо нагадує мелодрами, виключно зі щасливим закінченням, бо ж не буде існувати ані образ, ані злих намірів, ані поганих та підступних дядь та тьоть. Все чудово, чисто, без жодної плямки на білому, долати перешкоди не треба, бо їх просто не стане. Зникнуть хвороби, ненависть, зрада, підступність. Люди вмітимуть читати думки одне одного, тож і злі наміри стануть не актуальними, чи що.

— Мама мія, — вигукнула Мальва. — Триндєц, а не суспільство, нудьга повна. Хочеш сказати: всі позитивно красиві і тому всі однаково щасливо шкіряться безконечно, як дурники на фотографії?

— Ну і що, ти ж головного не чуєш — зникнуть усі хвороби, бо більшість з них виникає через внутрішні переживання, зникнуть і ті болячки, котрі з’являються через недоїдання, брудну воду чи нездоровий спосіб життя, тобто куріння, пияцтво, наркотики. Я ж кажу — ідеальне суспільство. Розвиватиметься активно наука і техніка, медицина. Люди зможуть продовжити життя у фізичному тілі надовго. Навчаться жити у гармонії з природою. Якщо і братимуть, то й віддаватимуть.

— Ну нє, скучно, Птахо! Це ж деградація, а не суспільство.

— Чому? Це — ідеальний світ. Важко уявити, але такі світи існують. Я колись в один з них тебе проведу, подивишся. Може, сподобається.

— Рай, шо лі?

— Рай? Ну, можна й так сказати. Там все мило і все правильно. Тому що… — Птаха зробила паузу.

— Е-е-е-е, не кажи, не кажи! Сама здогадаюся! Ну тому що, тому? — Мальва смішно підняла вгору брови й на мить замислилася. — Тому що життя — це боротьба, а не стояння на місці, хочеш сказати?! У твоєму ідеальному світі є за що, але нема проти кого боротися, — чи то стверджувала, чи то запитувала Мальва.

Птаха ствердно кивнула.

— Правильно — рух. І, насамперед, боротьба, ота правічна між добром і злом, темним нашим боком та світлим, боротьба зі спокусами, це і зради, і жертовність. І все це — рух, вічний рух. Поки рухаємося — доти живемо. Так, можливо, стабільність — це класика. Є серед нас й такі, що ладні математично все владнати. Ми їх називаємо сірими. Ти мусиш і про них знати. Бо всі начебто її бажають, але чи довго мудра людина може знаходитися в отому непримхливому стані стабільності. Як ти сказала — нудно. Бо то застояна вода, яка з часом зачинає смердіти. Отак і з нашими світами. Світлий бік має і свій зворотний бік. Час від часу серед світлих душ народжуються темні, такий собі експеримент Творця над світом світлих, що ми будемо діяти, як станемо опиратися суцільному злу. Будемо відповідати злом на зло чи підставимо праву щоку, коли вдарять по лівій. Світів дуже багато насправді. Є такі, де панує абсолютне добро, є й такі, де живе лишень абсолютне зло. Ваш світ, як і переважна більшість світів, — то мудрість Творця. Все перемішано, всього начебто порівну, можливо, тому, що боротьба у ньому не припиняється ніколи. Час від часу бере гору одна зі сторін, але не надовго. Такі світи однаково сильно ваблять і світлих, і темних, але чи не найбільше — сірих. Притягують своєю нечистотою і разом з тим чесністю.

— А як правильно, Птахо? Яким він має стати отой правильний світ? — Мальва запитувала щиро.

Птаха лишень стенула плечима.

— Якби ж то я знала? Однозначної відповіді немає, дівчинко. Світлі скажуть — світлим, темні — темним. Сірі переконають — стабільним, без війни, без крові, але й без гармонії, без кохання та любові, бо ті породжують не тільки високі поривання в душі (красиві вірші, прегарні картини, райську музику), а й безглузді вчинки, які піднімають тебе в пориві до зір, а потім скидають у провалля. Кохання, воно таке. Прекрасне почуття, але… На жаль, і воно не бездоганне, бо не завжди взаємне. А звідси ревнощі, зради, образи, підступництво. Сірі вважають, що слід забрати в людей почуття і все відразу владнається. Дурня повна. Багато нашарувань тут, багато запитань та неоднозначного. В світи світлі потрапляє темрява, спокушуючи душі світлі. В темні — світло…