Морган Райс - Завдання Героїв

“Я можу робити, все що захочу”, – сказав, як відрізав, хлопець. – “І я кажу, що Торгрін буде моїм напарником”.

“Навіть якщо ми погодимось”, – заперечив генерал, – “Це не має значення. У нього немає лицаря, який буде опікати його”.

“Це зроблю я”, – пролунав голос.

Всі присутні обернулися в напрямку голосу. Пролунав приглушений гомін.

Тор обернувся і побачив лицаря верхи на коні. Він був одягнений в красиві, блискучі обладунки, на його поясі висіли різні види зброї. Він весь сяяв – здавалося, що вони дивляться на сонце. Тор міг судити по його поведінці, за відмітками на його шоломі, що він виділявся на загальному фоні. Це був чемпіон.

Тор впізнав цього лицаря. Він бачив зображення з ним і чув про нього багато легенд – Ерек. Він не міг повірити своїм очам. Перед ними постав кращий лицар Кільця.

“Але, мій лорд, у вас вже є зброєносець”, – заперечив генерал.

“Тоді у мене буде їх два”, – відповів Ерек впевненим голосом.

Тиша пронизувала зібрання.

“Тоді більше нічого сказати”, – виголосив Кендрик. – “У Торгріна є і покровитель, і напарник. Питання вирішено. Тепер він є членом Легіону”.

“Але ви забули про мене!” – закричав королівський страж, виступаючи вперед. “Ніщо з цього не виправдовує того факту, що хлопчисько вдарив члена Королівської варти, і він повинен бути покараний. Вимагаю верховенства права!”

“Правосуддя буде здійснено”, – голос Кендрика був твердим. – “Але це буде моя турбота. Не ваша”.

“Але, мій лорд, він повинен бути заарештований. Він має послугувати прикладом для інших!”

“Якщо ти не замовкнеш, то сам підеш до в’язниці”, – сказав Кендрик стражу.

Нарешті вартовий відступив. Почервонівши, він розвернувся і неохоче пішов, дивлячись пронизливим поглядом на Тора.

“Тоді це офіційно”, – голосно промовив Кендрик. – “Торгріне, ласкаво просимо до Королівського Легіону!”

Натовп лицарів і новобранців схвально відреагував на це, після чого розвернувся і повернувся до свого тренування.

Тор заціпенів. Він насилу вірив у те, що сталося. Тепер він – член королівського Легіону. Це було схоже на сон.

Тор повернувся до Кендрика, відчуваючи велику подяку, яку не зміг би висловити словами. Ніколи раніше ніхто в його житті не дбав про нього, ніхто за нього не заступався і не захищав. Це було дивне відчуття. Він уже відчував, що ця людина йому ближче, ніж власний батько.

“Я не знаю, як дякувати вам”, – сказав Тор. – “Я глибоко Вам зобов’язаний”.

Кендрик посміхнувся. “Моє ім’я Кендрик. Ти певно знав. Я старший син Короля. Я захоплююся твоєю хоробрістю. Ти будеш хорошим доповненням до цієї компанії”.

Після цих слів Кендрик розвернувся і поспішив геть. Коли він пішов, Елден, здоровань, який побився з Тором, підійшов ближче.

“Будь насторожі”, – сказав він. – “Знаєш, ми спимо в одній казармі. Не думай, що ти в безпеці”.

Хлопець відвернувся і поспішив, не чекаючи відповіді. У Тора вже був ворог.

Він почав задаватися питанням, що ж на нього очікує, коли до нього поспішив молодший син Короля.

“Не звертай на нього уваги”, – порадив він Тору. – “Він завжди вплутується в бійки. Я – Ріс”.

“Дякую, що взяв мене напарником”, – відповів Тор, простягаючи руку. – “Не знаю, щоб я робив в іншому випадку”.

“Я щасливий вибрати будь-кого, хто готовий виступити проти того грубіяна”, – весело вимовив Ріс. – “Хороша була бійка”.

“Ти жартуєш?” – запитав Тор, витираючи запечену кров з обличчя, відчуваючи, що шрам почав опухати. “Він знищив мене”.

“Але ти не здався”, – сказав Ріс. – “Це було вражаюче. Кожен з новобранців просто відступив би. А який був кидок списа! Як ти навчився так метати? Відтепер ми компаньйони на усе життя! ” Він багатозначно подивився на Тора, коли тиснув руку. “А також друзі. Я це відчуваю”.

Відповідаючи на потиск руки, Тор не міг позбутися відчуття, що він знайшов друга на все життя.

Раптово його ткнули в бік.

Він розвернувся і побачив, що поряд з ним стоїть старший хлопець, з ластовинням на шкірі і довгим вузьким обличчям.

“Я Фейтгольд – зброєносець Ерека. Тепер ти його другий зброєносець. А це означає, що ти підкорюєшся мені. Через кілька хвилин у нас буде турнір. Ти збираєшся просто стояти тут, коли тебе призначили зброєносцем найвідомішого лицаря в королівстві? Йди за мною! Швидко!”

Ріс вже пішов. Тор повернувся і поспішив за зброєносцем, який біг через поле. Він гадки не мав, куди вони прямували, але йому було все одно. Усередині нього все співало.