Євген Сакара - Час Змін. Свобода

На відміну від перших трьох, останній був серцем лікарні. Тут зосередилась вся технологічна база. Проходячи апарат магнітно-резонансної томографії, журналіст почав задавати питання:

– Навіщо було будувати лікарню в такому малому селищі? Вона не простоює?

– Спочатку ми планували профінансувати деякі лікарні Кіровограду, але стара влада нам цього не дозволила. Була умова: або ми це робимо від їхнього імені і рекламували їх, або взагалі ніяк. Ми вирішили розвивати місцеву лікарню. Щодо кількості відвідувачів, то нашим лікарям завжди є чим зайнятись. Основна маса пацієнтів надходить з сусідніх міст та сіл, навіть з сусідніх областей приїздять, так як приваблює людей нове обладнання, компетентність наших лікарів та невисока ціна за лікування.

– Це не сприяє надмірному напливу хворих?

– Спочатку це була основна проблема. Лікарня не витримувала тиску, тому було розділені хворих за пріоритетами, в першу чергу лікувались місцеві, потім з інших сіл нашого районного центру, потім вже сусідні райони. Якщо хвороба була несерйозна, пацієнтів відразу направляли в їх лікарні за місцем прописки. Але після приходу нової влади ця проблема відпала. Почались вкладатись значні кошти в інші лікарні, що призвело до підвищення якості лікування. Вдала боротьба з корупцією та підвищення заробітної плати лікарям підвищило якість обслуговування персоналом пацієнтів.

– Є якісь привілеї для місцевого населення?

– Звісно. Люди, які купують повний соціальний пакет, лікуються у нас безкоштовно.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про регулярне медичне обстеження, про нього вже писалось в газетах. Для чого ви це робите і як це відображається на жителях селища?

– Це робиться для уникнення поширення хвороб. Так склалося, що в Свободі немає жодної особи, яка б була ВІЛ-інфікована чи хворіла на СНІД, жодної особи, яка б мала туберкульоз, і ми хочемо, щоб так і залишалось надалі. Регулярне медичне обстеження дозволяє виявити багато хвороб на початковій стадії. Населення Свободи проходить медичне обстеження раз на рік, люди деяких професій двічі.

– Які плани на майбутнє в компанії щодо медицини в Україні?

– Буде створено ряд спеціалізованих медичних центрів, наприклад, лікарня протезів, в Одесі фінансується клініка лікування зору, також значна увага буде приділятись попередженню та лікуванню онкологічних захворювань, створенню власних медичних препаратів, навчанню досвідчених лікарів, створенню бази медичної літератури, ряду відеолекцій та енциклопедій. Взагалі здоров’я нації стоїть на першому плані, тому надалі значна частина бюджетних коштів та коштів компанії йтиме на медичні заклади, розробку лікарських засобів та методів лікування різних невиліковних хвороб.

14:45. З першого погляду школа Свободи нічим не відрізняється від більшості Українських шкіл, але в цьому селищі нічого звичайного не буває. В школу ще чотири роки назад була впроваджена нова методика навчання, до якої критично поставився міністр освіти і науки, молоді та спорту України Мудачник Дмитро Володимирович. Довелося підтримувати загальноосвітню програму, але було прийняте рішення розширити її мультимедійною базою. Діти в початкових класах значну долю знань отримували при перегляді різних документальних фільмів у позашкільний час. Старші школярі отримали доступ до бази матеріалів ВУОБ по шкільній програмі. Також були додані деякі уроки та неофіційно розширена програма більшості предметів.

Після зміни влади школа отримала повну свободу дій. Був повністю змінений спосіб подання інформації, почали використовуватись сучасні технології, відеокурси, значно посилились практичні заняття з таких предметів, як хімія, фізика, біологія, математика. Діти на прикладах краще та швидше засвоювали матеріал, встигали за короткий проміжок часу пройти потрібну програму по предметах.

Всі книги були замінені на електронну копію, яку можна було завантажити з сайту ВУОБ. Всім школярам безкоштовно видавались електронні книги, які також використовувались для тестування та заміняли щоденники.

Діти до п’ятого класу після уроків обідали в їдальні, потім до трьох-чотирьох годин гралися на подвір’ї біля школи під пильним наглядом вчителів, після цього до п’яти вечора робили домашнє завдання.

Взагалі було задумано так, що після того, як жінка віддала дитину в дитячий садок, могла сміливо вже йти працювати, адже в дитячому садку діти були щодня з восьми ранку до п’яти вечора, потім в школі з першого по п’ятий клас діти весь день були в школі, а на літніх канікулах, якщо батькам не було куди подіти дітей, їх відправляли в табір на західну Україну. До школи діти добирались або на тролейбусах, або за допомогою шкільного автобуса, який декілька років назад придбала влада Свободи.