Темах сміливо рушив через усю «галявину» до групи людей, що обступили якусь прозоро-кришталеву кулю. Гнат завагався, хоча й розумів, що вся ця тропічна чарівність була ілюзією, створеною апаратурою відеопласту.
Один з тих, хто стояв біля кулі, обернувся, і одразу ліс довкола зник, а за ним і половина людей, лишилося троє; з'явилась обстановка кабінету: гнуті бурштинові стіни з іскрами в глибині, пульт відеоселектора, що висів над чорною безоднею підлоги, кришталево-прозора куля з роєм золотих бджіл усередині, сім крісел біля стола.
— Прошу сідати, — сказав господар кабінету. На лобі в нього ніби сам по собі ворушився рожевуватий, ледь помітний косий рубець.
Гнат, відчуваючи незручність, пройшов слідом за Томахом і сів поруч. Одного з тих, хто прибув раніше, Микиту Богданова, він упізнав, хоча той був одягнений інакше. Тепер можна було розгледіти його краще. Заступник начальника відділу був худорлявий, середнього зросту, рухався повільно, дивлячись на все і всіх пронизливими очима ясновидця. Гнат поволі оглянув кабінет, кулю, гадаючи, що це за прилад, і, освоюючись зі своїм новим становищем, став вивчати керівника одного з найлегендарніших секторів Управління аварійно-рятувальної служби.
Керрі Йос був невисокий, з плечима різної висоти; обличчя важке, з масивним підборіддям, близько посадженими чи те сірими, чи то карими очима; ніс картоплиною, великі прямі губи. «Красенем його не назвеш, — подумав Гнат. — На когось він мені здається схожим… На кого?..»
Станіслав, очевидно, зрозумів його стан, гмукнув і зашепотів щось на вухо Богданову. Той ледь помітно усміхнувся і підморгнув Гнатові, від чого той знову відчув себе ніяково: як-не-як до спецсектора його запрошували вперше.
Керрі Йос закінчив розмову і вичікувально дивився на присутніх.
— Давайте знайомитися. Мене звати Керрі, я начальник відділу безпеки спецсектора.
— Це Гнат Ромашин, — відрекомендував Гната Томах. — З ним ми знайомі давно.
— Я теж устиг познайомитися, — мовив Богданов.
— Бассард, — коротко назвав себе четвертий — незнайомець.
— Гнат — конструктор ТФ-апаратури і майстер спорту з волейболу планетарного класу.
— Добре, — з повагою сказав Керрі Йос. — Дуже добре. У нас буде час познайомитися ближче, а зараз — до діла. Викликав я вас ось з якої причини: три дні тому до системи зірки Садальмелек було здійснено ТФ-посил транспорту з вантажем. На фініш транспорт не прибув.
У кімнаті стало зовсім тихо.
— Другий випадок, — ледь чутно мовив Богданов.
— Справді, другий, але головне — обидва сталися в діаметрально протилежних1 точках простору. Ви пам'ятаєте перший випадок — не прийшов ТФ-посил до гамми Суїнберна. Середній радіус стаціонарного ТФ-зв'язку п'ятдесят парсеків. До Садальмелека — сто десять. Перша і друга проміжні станції просигналізували, що вантаж пройшов, але на фініші не з'явився. Те ж саме було, коли вантаж посилали до системи Суїнберна: до гамми Суїнберна сто вісімдесят парсеків, усі три проміжні станції дали «добро», і… вантаж до місця призначення не прибув!
— Можливо, транспортники зірвалися з траси? — спитав Бассард, поворушивши волохатими бровами. — Адже був випадок…
— Ні, — похитав головою Гнат. — Внаслідок зриву летять і самі ТФ-станції — вибухають генератори поля. Тут же у вас станції відпрацювали нормально… — Він замовк і недовірливо поглянув на Керрі Йоса. — Але ж це нонсенс! Для прийому ТФ-передачі потрібен як мінімум ТФ-приймач! Інакше просто не може бути!
— Отак! — сухо сказав Йос. — Тоді десь є ТФ-приймач, установлений… — Він знову зробив паузу. — Установлений не людьми.
Тишу, яка запала, порушив Богданов:
— Накладок немає?
Керрі Йос, ледь примружившись, покосував на нього.
— Технічний відділ, на відміну від нашого, помиляється рідко. Експерти перетрусили всі ТФ-станції в контрольованому нами регіоні космосу, вантажі зникли безслідно. Але якщо вірити словам Ромашина… — начальник відділу затнувся, — не ображайтеся, Гнате, це просто невдалий зворот. Я хотів сказати: виходячи з вашої інформації, слід зробити висновок, що вантажі пішли до чужих станцій.
— Тепер зрозуміло. — Богданов перезирнувся з Томахом. — Отже, ми вийшли на передові пости чужої цивілізації. Так?
— Це вам і належить з'ясувати, — сказав Керрі, і було в звичайності його тону щось таке, від чого Гнат відчув у душі тривогу й невпевненість. До нього лише зараз дійшов зміст слів «чужа цивілізація».
Читать дальше