Василь Головачов - Слід босої ноги

— Мабуть, збираються щось будувати, — висловила припущення Аларіка, не розуміючи його збентеження. — От вантаж і скинули.

— Що ж тут можна споруджувати? Територія заводу не підлягає забудові. Та й емблема у будівельників інша… Не подобається мені все це.

Сонце сіло за ліс. З півночі насувалася темна дощова хмара.

— Ходімо, Гнате, — Аларіка нетерпляче переступала з ноги на ногу. — Звернися в інформцентр, вони тобі все пояснять.

— І справді, — погодився Гнат. — Ну, біжімо, а то попадемо під зливу.

Він провів рукою по шерехатій поверхні одного з контейнерів і враз аж здригнувся, побачивши на бічній стінці ще один знак: слід босої людської ноги з ледве помітною щербинкою біля пальців. Щербинка скидалася на силует метелика: Гнат бачив цей знак, не схожий на жодну з емблем космічних служб людства, за десятки парсеків од Землі… Опам'ятався лише тоді, коли Аларіка, не розуміючи, чого він гається, вперлася своїми маленькими кулачками йому в спину, штовхаючи до швидкольота.

Узявшись за руки, вони побігли, так і не зустрівши ніде жодної живої душі, хоч неподалік, за кілька кілометрів, вирувало життя великого міста над Дніпром

Наступного дня Гнат зв'язався з інформаційною службою міста на Дніпрі і спробував щось довідатися про контейнери. Оператори інформцентру провели регіональний пошук, але він нічого не дав: за жодною організацією контейнери не значилися.

Тоді Гнат розшукав Станіслава Томаха й обережно натякнув йому про свою знахідку. Той сприйняв звістку серйозно.

— Яка, кажеш, там була емблема? — запитав він, суплячи вилинялі брови.

— Серп, кирка і колосся.

Про те, що він бачив ще один знак — людський слід, Гнат поки що не сказав, вирішив показати його на місці.

— Так, це емблема наших космічних колоністів. Дивно… Ну гаразд, дякую за сигнал, я взнаю і подзвоню. Або краще подзвони після чергування сам.

— Добре, — кивнув Гнат і посмутнів. — Завтра наші грають на першість Системи, перша зустріч із збірною Місяця…

— Отакої! — здивувався Томах. — Ти кажеш так, наче сам не граєш.

— Граю, але… розумієш, не хочу. Не хочу! Перегорів? Чи вже вік?..

— Вік твій тут ні до чого. Першість ти повинен зіграти, а там подивимося, звідки оця твоя нудьга. До речі, тебе шукала Аларіка.

— Шукала Ала… — Гнат завмер. — То чого ж ти мовчав?! Коли?

— Сьогодні вранці. — Томах пильно глянув на Гната. — В цій справі ти теж гравець чи всерйоз? Я до того, що жінка вона незвичайна…

— Йшов би ти, Славо!.. — буркнув Гнат. — Подалі!

— Ага, спасибі. Вже йду…

І зображення Станіслава розтануло.

…Швидколіт безшумно опустився поряд з контейнерами. Томах відсунув прозорий ковпак і першим стрибнув на землю.

Біля контейнерів уже стояли швидкольоти оперативної служби УАРС, технічного сектора управління, юрмилися люди.

Назустріч Томаху ступив цибатий, гостроносий, з ріденькою сивиною старий у формі експерта першого рангу.

— Матеріал стінок контейнерів деформаційно несталий, — сказав він хриплувато. — Враження таке, ніби контейнери випробували тривекторний ТФ-резонанс.

— Спасибі, Бруно, — мовив Станіслав. — Уже перевірили вміст контейнерів?

— Так, звичайно. Обладнання тераформістів: комплекти для гірничо-підривних робіт, генератори плазми й таке інше.

Томах обернувся до Богданова.

— Безперечно, це зниклі вантажі, призначені для Садальмелека. Збігається все до дрібниць. А чого вони опинилися на Землі — хоч убий, не збагну!

— Комплекти для гірничо-підривних робіт… — поволі проказав Богданов. — Такий же вантаж посилали на Шемалі і в систему Суїнберна.

— Несподіваний висновок напрошується. Треба б дізнатися в центрі далекої розвідки, чи не пропадали у них такі вантажі.

— Далека розвідка не використовує комплекти для гірничо-підривних робіт і обладнання тераформістів, але запитати їх можна. Між іншим, контейнери виявив Гнат. Таланить же хлопцю на відкриття…

— Він запрошував мене на ігри чемпіонату Системи, завтра перший матч. Не бажаєш піти заради цікавості? Все ж гравець він першокласний, та й гра сама по собі красива, не пошкодуєш.

Богданов завагався.

— Навряд чи вдасться вибратися, але на всяк випадок нагадай завтра. Я б пішов тільки тому, що Гнат гратиме на такому рівні, можливо, востаннє… То тепер куди — в далеку розвідку чи зразу у відділ?

— Треба взнати, що нового у Тектуманідзе, потім уже до себе у відділ. По-моєму, Керрі невдоволений тим, що справа посувається повільно.