Фрэнк Херберт - Єретики Дюни

— Тоді ти замінила її Тамелейн. Не знаю Тамелейн, але здогадуюся, що вона вельми стара.

— Вельми.

— Як він відреагував на усунення Гізи?

— Спитав, куди вона поділася. Ми не відповіли.

— І як склалося з Тамелейн?

— На третій день він дуже спокійно сказав їй: «Я тебе ненавиджу. Так і мало бути?»

— Так швидко!

— Просто зараз він стежить за тобою і думає: «Я ненавиджу Шванг’ю. Чи зненавиджу й цю нову?» Та ще він думає, що ти не така, як інші старі відьми. Ти молода. Зрозуміє, що це мусить бути важливим.

Майлс Теґ не хотів призначення на Гамму. Майстер зброї, вчитель фехтування при хлопчикові-гхолі? Хай навіть для такого хлопчика-гхоли, як цей, довкола якого обмотані всі ці історії. Це було небажане вторгнення у добре налагоджене життя Теґа після відставки.

Та до того він усе життя був військовим ментатом на службі Бене Ґессерит, тож не розглядав навіть можливості не послухатися.

Quis custodiet ipsos custodiet?

Хто стерегтиме сторожів? Хто простежить, щоб сторожі не чинили переступів?

Це було питання, яке Теґ обмірковував за численних нагод. Воно було однією з базисних засад його вірності Бене Ґессерит. Хай що інші казали про Сестринство, воно виявляло гідну подиву сталість мети.

«Моральної мети» , — уточнював Теґ.

Моральна мета Бене Ґессерит повністю узгоджувалася з Теґовими принципами. Те, що ці принципи були прищеплені йому бене-ґессеритським кондиціонуванням, нічого не змінювало. Раціональне мислення, надто ж мислення ментата, не могло винести іншого присуду.

Теґ звів усе до суті: «Якщо бодай одна особа керуватиметься такими принципами, світ стане кращим». Це ніколи не було питанням справедливості. Справедливість вимагала вдаватися до права, яке могло виявитися капризною коханкою, завжди підлеглою примхам і упередженням тих, хто розпоряджається правом. Ні, це було питанням чесної гри, концепції, що сягала куди глибше. Люди, яким винесено присуд, мусять відчувати, що цей присуд чесний.

На думку Теґа, твердження типу «слід триматися літери права» були небезпечними для його провідних принципів. Щоби бути чесним, потрібна згода, передбачувана сталість, а передусім вірність в обох ієрархічних напрямках — і вгору, і вниз. Правління, що керувалося такими принципами, не вимагало зовнішнього контролю. Виконуєш свій обов’язок, бо це слушно. Підкоряєшся не тому, що так передбачено й це передбачення правильне. Робиш певну річ, бо в цю мить вона є слушною. Передбачення і ясновидіння не мали з цим нічого спільного.

Теґ знав репутацію Атрідів як надійних ясновидців, але в його світі не було місця для гномічних [6] Гномічний (грец. gnomos — думка, судження, висновок) — афористичний вислів філософсько-повчального характеру, який має універсальне значення. висловлювань. Приймаєш Усесвіт таким, яким його застав, і застосовуєш свої принципи там, де можеш це зробити. Безсумнівні накази вищого командування завжди виконуються. Не те щоб Тараза зробила це питанням безсумнівного наказу, але наслідки були такими ж.

— Ти ідеальна особа для цього завдання.

Він прожив довге життя, осягнув багато вершин і на пенсію вийшов із почестями. Теґ знав, що він старий, повільний, усі вікові вади чигали просто на краю його свідомості, але виклик на службу пожвавив його навіть тоді, коли він насилу придушив бажання сказати «Ні».

Тараза принесла це призначення особисто. Могутня зверхниця всіх (із Міссіонарією Протектівою включно) вирізнила його. Не просто Превелебна Мати, а Превелебна Мати Настоятелька.

Тараза прибула до його пенсіонерської святині на Лернеї. Те, що вона це зробила, було для нього честю, і він це знав. З’явилася біля його воріт без попередження, у супроводі лише двох служниць-аколіток і нечисленних охоронців, деяких із них він пізнав. Теґ сам їх тренував. Час її прибуття був цікавим. Зранку, невдовзі після сніданку. Вона знала розклад його життя, їй точно було відомо, що о цій порі дня він найбадьоріший. Отже, хотіла, щоб він був свіжим і якнайповніше виявив свої здібності.

Патрін, старий Теґів ординарець, провів Таразу до вітальні у східному крилі, маленького й елегантного приміщення, обставленого солідними меблями. Теґова нехіть до слідокрісел та інших живих уряджень була загальновідомою. Коли Патрін вводив чорно вдягнену Матір Настоятельку до кімнати, вираз його обличчя був кислим. Теґ одразу ж зрозумів цей вираз. Комусь іншому видовжене бліде обличчя Патріна з багаторічними зморшками могло здаватися застиглою маскою, але Теґ зауважив, що складки біля його рота поглибилися, а погляд старечих очей зосередився. Отже, щось сказане Таразою по дорозі занепокоїло Патріна.