Айзек Азимов - Фундація та Імперія

– Ще живий, – роздратовано огризнувся Клеон, – якщо можна вважати це життям, коли кожен негідник, що читає медичну літературу, використовує мене для своїх недолугих дослідів. Якщо й існують якісь мислимі ліки – хімічні, фізичні, атомні – яких я ще не приймав, то що ж, завтра прилетить якийсь учений базіка з далекого кутка Імперії, щоб випробувати їх на мені. І користуватиметься щойно знайденою книжкою, безсумнівною підробкою, видаючи її за авторитет.

– Клянуся пам’яттю свого батька, – люто ремствував він, – схоже, вже немає жодного двоногого, який би міг вивчити хворобу, яку бачить на власні очі. Вже ніхто навіть пульс не здатен порахувати, не поклавши перед собою стародавньої книжки. Я хворий, а вони кажуть, що це «невідома хвороба». Дурні! Якщо протягом тисячоліть у людських тілах виникали нові хвороби, отже, про них не буде жодної згадки у працях стародавніх часів і вони навіки залишаться невиліковними. Цим стародавнім мудрецям варто було жити зараз, або мені – тоді.

Імператор, задихаючись, лаявся, тоді як Бродріґ покірно чекав. Клеон ІІ роздратовано спитав:

– Скільки там народу?

І мотнув головою, показуючи на двері.

Бродріґ терпляче відповів:

– У Великій залі стільки ж людей, як і завжди.

– Ну нехай почекають. Я зайнятий державними справами. Хай начальник варти їм про це скаже. Або ні, забудьмо про державні справи. Оголосіть, що я нікого не приймаю, і хай начальник варти продемонструє скорботне обличчя. Може, шакали, які серед них є, самі себе зрадять, – глузливо вимовив Імператор.

– Ходять чутки, сір, – спокійно сказав Бродріґ, – що у вас проблеми із серцем.

Усмішка на обличчі Імператора трохи зів’яла.

– Якщо хтось і поквапиться діяти через ці чутки, це зашкодить йому більше, ніж мені самому. Але ж ти чогось хотів, тому годі про це.

Він жестом дозволив Бродріґу підвестися з колін, і той сказав:

– Це стосується генерала Бела Ріоса, військового губернатора Сивенни.

– Ріоса? – спохмурнів Клеон. – Я його не призначав. А, зачекай, це той, хто надіслав оте донкіхотське повідомлення кілька місяців тому. Так, я пам’ятаю. Він пристрасно прагнув завоювань для слави Імперії та Імператора.

– Саме так, сір.

Імператор розсміявся.

– Ти здивований, що в мене ще є такі генерали, Бродріґу? Він схожий на цікавий атавізм. Якою була відповідь? Я сподіваюся, ти подбав про це.

– Так, сір. Йому доручили надіслати додаткову інформацію і не чинити жодних дій, пов’язаних із флотом, без подальших наказів від уряду.

– Гм. Доволі обережно. Хто цей Ріос? Він колись був при дворі?

Бродріґ кивнув, і його рот скривився у ледь помітній посмішці.

– Він почав свою кар’єру кадетом у гвардії десять років тому. Брав участь у приборканні Лемура Кластера.

– Лемура Кластера? Знаєш, моя пам’ять вже не така… Йдеться не про те, коли молодий солдат врятував два кораблі від лобового зіткнення… чи про щось інше? – Він нетерпляче махнув рукою. – Не пам’ятаю деталей, але це було щось героїчне.

– Ріос був цим солдатом. І отримав за це підвищення, – сухо сказав Бродріґ. – Його призначили до регулярної армії на посаду капітана корабля.

– А тепер він військовий губернатор у прикордонній зоряній системі, хоч такий молодий. Це здібна людина, Бродріґу!

– І небезпечна, сір. Він живе минулим. Мріє про старі часи, а насправді про міфи тих часів. Такі люди не становлять жодної загрози, але надзвичайний брак реалізму робить із них посміховисько для інших. – Він додав: – Наскільки я розумію, його підлеглі повністю перебувають під його впливом. Він – один із ваших народних генералів.

– Справді? – замислився Імператор. – Ну годі, Бродріґу, я б не хотів, щоб мені служили самі лише нездари. Вірність не належить до їхніх чеснот.

– Некомпетентний зрадник не становить жодної загрози. А за здібними людьми потрібно стежити.

– І ти теж належиш до таких людей, Бродріґу? – Клеон ІІ розреготався і відразу ж скорчився від болю. – Годі, забудьмо на час про лекції. Що нового вигадав цей юний завойовник? Сподіваюся, ти прийшов не лише нагадати мені про нього.

– Від генерала Ріоса було отримано ще одне повідомлення, сір.

– Он як? І про що там ідеться?

– Він провів розвідку на землях цих варварів і хоче вирушити у похід. Його аргументи багатослівні і доволі банальні. Не варто дратувати ними вашу величність зараз, коли вам зле. Тим паче, що все це буде детально обговорюватися на засіданні Ради лордів. – Він скоса глянув на Імператора.