Айзек Азимов - Фундація

— Чудово! — Фігура комдори стала ширшою, її очі заблищали. — Нарешті мудре рішення, попри ваше старече слабоумство. А коли ви станете господарем цієї глибинки, то, можливо, будете достатньо респектабельним, щоб мати вагу і вплив в Імперії. З іншого боку, ми могли б залишити цей варварський світ і приєднатися до двору намісника. Справді, могли б.

Вона вилетіла з кімнати, усміхаючись і тримаючи руки в боки. Від її волосся відбивалося світло.

Комдор почекав, а потім сказав, з ненавистю дивлячись на зачинені двері:

— А коли я стану господарем того, що ти називаєш глибинкою, я буду достатньо респектабельним, щоб обійтися без твого зарозумілого батька і його язикатої доньки. Повністю обійтися!

Старший лейтенант зорельота «Темна туманність» перелякано дивився на екран.

— О Велика Галактико! — Це мав бути стогін, але він спромігся лише прошепотіти. — Що це таке?

Це був корабель, але в порівнянні з ним «Темна туманність» виглядала, наче маленька рибка поряд з китом; на його боці була емблема Імперії — зореліт і сонце. На кораблі істерично завили всі сирени.

Пролунали накази, і «Темна туманність» приготувалася тікати, якщо можливо, і боротися, якщо буде необхідно, — а до Фундації летіло повідомлення на гіперхвилях.

Повідомлення за повідомленням! Почасти це були заклики про допомогу, але здебільшого попередження про небезпеку.

Гобер Меллоу стомлено човгав ногами, гортаючи звіти. Два роки в мерському кріслі зробили його трохи благопристойнішим, але так і не навчили його любити урядові звіти та офіційний тон, у якому вони були написані.

— Скільки вони захопили зорельотів? — спитав Джаел.

— Чотири потрапили в пастку при посадці. Про два нічого не відомо. Решта діють і знаходяться в безпеці. — Меллоу гмикнув. — Нам могло дістатися й більше, а це просто подряпина.

Відповіді не було, і Меллоу підняв голову.

— Тебе ще щось турбує?

— Хоч би вже Сатт сюди швидше добрався, — почув він майже недоречну зараз відповідь.

— О так, зараз ми почуємо ще одну лекцію про становище на внутрішньому фронті.

— Не почуємо, — різко обірвав його Джаел. — Але ти впертий, Меллоу. Може, ти вже до дрібниць продумав зовнішню політику, але ти абсолютно не цікавишся тим, що відбувається тут, удома.

— Але ж це твоя робота, чи не так? Хіба не для того я призначив тебе міністром освіти та пропаганди?

— Очевидно, для того, щоб раніше відправити мене на той світ, бо з такою підтримкою, як я від тебе маю, так і буде. Весь минулий рік я оглушав тебе сигналами тривоги про те, що росте загроза з боку Сатта і його релігійного крила. Яка користь буде з твоїх планів, якщо Сатт влаштує дострокові вибори й скине тебе з посади?

— Жодної, згоден.

— А твоя вчорашня промова? Та ти ж фактично привітав Сатта з перемогою на наступних виборах, усміхнувшись і поплескавши його по плечу. Хіба варто було бути настільки відвертим?

— А хіба погано, що я вкрав у Сатта його фанфари?

— Ні, — розлючено відповів Джаел, — це так не робиться. Ти заявляєш, що все передбачив, і не пояснюєш, чому торгував із Кореллом протягом цих трьох років виключно заради їхнього прибутку. Твій єдиний план битви — це відступити без бою. Ти припинив усю торгівлю з космічними секторами поблизу Корелла. Ти відверто заганяєш нас у глухий кут. Ти не обіцяєш жодного наступу, навіть у майбутньому. О Галактико, Меллоу, що мені робити з усім цим безладом?

— У цьому безладі не вистачає романтичного ореолу?

— Ні, тут бракує натовпу з емоційними вигуками.

— Це те саме.

— Меллоу, прокинься. У тебе є дві альтернативи. Або ти демонструєш людям динамічну зовнішню політику, якими б не були твої особисті плани, або ти маєш досягти якогось компромісу із Саттом.

Меллоу відповів:

— Добре. Якщо мені вже не пощастило з першою, спробуймо другу. Сатт щойно прийшов.

Сатт та Меллоу не бачилися особисто з дня судового процесу, що відбувся два роки тому. Вони не помітили один в одному жодних змін, крім хіба що тієї делікатної обставини, що ролі правителя й бунтівника змінилися.

Сатт сів на своє місце без рукостискання.

Меллоу запропонував йому сигару й сказав:

— Не заперечуєте, якщо Джаел залишиться? Він щиро прагне компромісу. І може виступити посередником, якщо ми з вами почнемо втрачати самовладання.

Сатт знизав плечима.

— Для вас компроміс буде вигідним. Колись я просив вас викласти ваші умови. Тепер, я припускаю, ми помінялися місцями.