Айзек Азимов - Фундація

І з його останнім словом, опівночі, рука, що була за багато світлових років звідси в храмі Арголіди, увімкнула гіперхвильовий передавач, який миттєво увімкнув той, що знаходився на флагмані «Вініс».

І корабель вмер!

Бо головна особливість наукової релігії в тому, що вона працює, і такі прокляття, як в Апората, є справді смертельними.

Апорат побачив, як корабель накрила темрява, і почув, як раптом припинилося тихе й далеке муркотіння гіператомних двигунів. Він зрадів і витягнув з кишені своєї довгої мантії самозарядну нуклеолампу, що наповнила кімнату перловим світлом.

Він глянув на двох солдатів, які, без сумніву, були хоробрими людьми, але тепер корчилися, стоячи на колінах, налякані до смерті.

— Урятуйте наші душі, ваша велебносте. Ми — бідні люди, які не знали про злочини наших лідерів, — захникав один із них.

— Іди за мною, — суворо сказав Апорат, — твоя душа ще не втрачена.

У темряві корабля зчинилася метушня, де страх був настільки повсюдний і відчутний, що ледь не відчувалися його міазми. Солдати юрмилися поблизу Апората і його ліхтаря, прагнучи доторкнутися до краю його одягу та благаючи бодай про крихту милосердя.

І завжди його відповіддю було:

— Ідіть за мною!

Він знайшов принца Лефкіна, який навпомацки пробирався через офіцерські пости, лаючись і голосно вимагаючи світла. Адмірал дивився на капелана очима, повними ненависті.

— Ось ви де! — Лефкін успадкував від своєї матері блакитні очі, але його гачкуватий ніс та косоокість нагадували про те, що він син Вініса. — Яка мета ваших зрадницьких дій? Поверніть енергію на корабель. Тут я командую.

— Уже ні, — похмуро відповів Апорат.

Лефкін з люттю озирнувся навколо.

— Схопіть цього чоловіка. Заарештуйте його, або, клянусь космосом, я відправлю кожного, хто знаходиться в межах досяжності мого голосу, голяка у відкритий космос. — Він замовк, а потім заволав: — Це наказ вашого адмірала! Заарештуйте його!

А потім він зовсім утратив глузд:

— Та як ви дозволяєте, щоб вас дурив цей блазень, цей арлекін? Ви плазуєте перед релігією, що складається з хмар і місячного світла? Цей чоловік — шахрай, і Галактичний Дух, про якого він каже, це шахрайство, вигадане, щоб…

Апорат люто перервав його:

— Схопіть богохульника. Слухаючи його, ви ризикуєте своїми душами.

Шляхетний адмірал відразу ж опинився на підлозі, у чіпких руках солдатів.

— Візьміть його з собою й ідіть за мною.

Апорат повернувся й пішов до кімнати зв’язку; за ним ішли солдати, які заповнили коридори та потягли за собою Лефкіна. Тут він наказав колишньому командиру стати перед телевізором, який ще працював.

— Накажіть решті флоту змінити курс і приготуватися до повернення на Анакреон.

Розпатланий, скривавлений, побитий і напівприголомшений Лефкін так і зробив.

— А тепер, — похмуро продовжував Апорат, — ми перебуваємо на гіперхвильовому зв’язку з Анакреоном. Говоріть те, що я вам скажу.

Лефкін спробував заперечити, але натовп, що юрмився в кімнаті й коридорі, підняв страшенний галас.

— Говоріть! — сказав Апорат. — Починайте: «Анакреонський флот…» — Лефкін почав повторювати за ним.

Коли принц Лефкін з’явився на екрані телевізора, у покоях Вініса запала абсолютна тиша. Регент лише приголомшено зойкнув, глянувши на змучене обличчя та розірвану уніформу сина, а потім упав у крісло. Його обличчя спотворилося від подиву та жаху.

Гардін незворушно слухав, поклавши руки на коліна, тоді як щойно коронований король Лепольд, зіщулившись, сидів у найтемнішому кутку й кусав свій позолочений рукав. Навіть солдати втратили свій байдужий погляд, що завжди був притаманний військовим, і, вишикувавшись біля дверей та тримаючи напоготові атомні бластери, крадькома поглядали на зображення, що з’явилося на екрані телевізора.

Лефкін говорив неохоче, стомленим голосом, що переривався паузами, ніби йому хтось підказував — і не дуже ввічливо:

— Анакреонський флот усвідомлює характер своєї місії… і відмовляється бути учасником… жахливого святотатства… повертається на Анакреон… оголосивши ультиматум… тим богохульним грішникам… які наважилися використовувати безбожну силу… проти Фундації… джерела всієї нашої благодаті… Негайно припинити війну… і дати гарантії, що задовольнять наш флот… представлений головним капеланом Тео Апоратом… що така війна… ніколи не повториться в майбутньому… і що… — тут він зробив довгу паузу, а потім продовжив: — …колишній принц-регент Вініс буде ув’язнений… і відповість перед церковним судом… за свої злочини. В іншому випадку королівський флот… після повернення на Анакреон… зрівняє з землею палац… і вживе будь-які заходи, необхідні для того… щоб знищити це гніздо грішників… і лігво руйнівників… людських душ, які зараз правлять державою.