Айзек Азимов - Фундація

— Один-дванадцять, — промовив диспетчер.

Ґаал намацав у кишені монети й спитав:

— Куди мені йти?

— Ідіть за світлом. Квиток світитиметься доти, доки ви будете рухатися в правильному напрямку.

І Ґаал пішов. Сотні людей повзли широким залом, уважно йдучи за промінцями й напружуючись у точках перетину, щоб прийти до місця призначення.

Його власна стежка обірвалася. Чоловік у блискучій синьо-жовтій уніформі, що сяяла новим пластотекстилем, потягнувся за його двома сумками.

— Прямий рейс до «Люксора», — сказав він.

Чоловік, який за ним стежив, почув це. Також він почув, як Ґаал сказав: «Чудово», — і побачив, як той заліз у тупоносу машину.

Таксі піднялося вертикально вгору. Ґаал дивився крізь вигнуте прозоре вікно, захоплюючись відчуттям польоту всередині замкнутої структури та інстинктивно тримаючись за спинку водійського сидіння. Простір унизу звузився, і люди стали схожими на мурах, які безладно біжать хто куди. Вид за вікном усе вужчав і віддалявся.

Попереду була стіна. Вона починалася високо в повітрі й зникала з поля зору. Її пронизували отвори тунелів. Таксі Ґаала пірнуло до одного з них. На якусь мить Ґаал знічев’я замислився, як це його водій зміг вибрати потрібний тунель з-поміж безлічі інших. Тепер навколо панувала темрява й крізь неї, трохи розряджаючи похмуру обстановку, пробивався лише один із сигнальних вогнів. Повітря сповнювалося звуком машини, що летіла тунелем.

Ґаал подався трохи вперед від гальмування машини, а потім таксі вискочило з тунелю й знову спустилося на землю.

— Готель «Люксор», — сказав водій, хоч у цьому не було потреби. Він допоміг Ґаалові з багажем, із діловим виглядом узяв десять кредиток на чай, підібрав нового пасажира й знову піднявся в повітря.

За весь цей час, починаючи з моменту висадки, Ґаал не побачив жодного проблиску чистого неба.

Ґаал не був упевнений, чи світило сонце, або, якщо вже на те пішло, був надворі день чи ніч. Він соромився про це запитати. Уся планета, здавалося, жила під металевим ковпаком. Страва, яку він щойно скуштував, ішла в меню як сніданок, але існувало чимало планет, які жили за стандартною часовою шкалою, не звертаючи увагу на незручну для них зміну дня і ночі. Швидкість обертів планет навколо осі була різною, і він не знав, як швидко обертається навколо своєї осі Трентор.

Спочатку він нетерпляче шукав табличку з написом «Зимовий сад» і знайшов її, але це виявилася кімната, де можна було погрітися в променях штучного сонця [2] Зимовий сад англійською звучить як «Sun Room» — дослівно «сонячна кімната». ( Тут і далі примітки перекладача, якщо не зазначено інше. ) . Він затримався там на хвилину або дві, а потім повернувся до головного вестибюля «Люксора».

Він спитав у чергового:

— Де я можу придбати квиток на планетний тур?

— Тут.

— А коли він починається?

— На сьогоднішній ви спізнилися. Наступний буде завтра. Придбайте зараз квиток, і ми зарезервуємо для вас місце на завтра.