Микола Дашкієв - Кришталеві дороги

Курт розумів, що цей газетний галас викликався тільки тим, що зараз був “мертвий сезон” нестерпно задушного літа, а газетярі без сенсацій існувати не можуть. Але знав він і те, що віднині за ним будуть назирати шпигуни “Пітсбург плейт гласс К°”: не треба надто великого розуму, аби визначити, від чийого імені виступала Катрін Джефсон, пропонуючи концернові патент на легкоплавке скло. І якщо концерн з власної ініціативи не поновить перерваних переговорів з доктором Гешке, це буде дуже небезпечний знак: отже, винахід разом з винахідником спробують знищити, і якнайшвидше.

Курт губився лише в тому разі, коли орієнтуватися в обстановці потрібно було миттєво. В усіх інших випадках він оцінював ситуацію тверезо і передбачав розвиток події правильно. Зараз йому було цілком ясно, що його карти у грі з “Пітсбург плейт гласс К°” наполовину розкрито, отож, насамперед треба дочекатися ходу суперника, але ще перед тим слід подбати про збереження козирів. Не пошкодувавши грошей, він заарендував на 99 років, — така умова! — персональний сейф у “Нешонал Сіті Банк” і сховав там зразки легкоплавкого скла, даймонситову пластинку з мухою та кришталевий кубик з ув’язненою в ньому ромашкою. Це було найцінніше, а всі формули та рецепти він тримав у пам’яті, звідки їх не викопирсає ніхто.

Застережні заходи виявилися не зайвими: днів через два по тому, коли Курт був на своїй щовечірній прогулянці, в його квартирі побували непрохані гості. Вони діяли обережно, намагаючись не лишити слідів обшуку, проте, звичайно, не змогли відтворити взаємного розташування предметів з точністю. Не було ніякого сумніву, що така ревізія повториться ближчим часом, отож Курт і не здивувався, коли наступного вечора — вперше за півтора року перебування в Америці! — до нього як шевська смола пристав якийсь жалюгідний п’яничка. Знаючи, що бідолаха-провокатор просто заробляє своїх п’ять чи там десять доларів, Курт дав йому по потилиці легенького щигля, і той вмить зчинив такий лемент, що, як і належало сподіватися, негайно ж примчав поліцейський. Сумлінно граючи свою роль обуреного, Курт засперечався з представником влади, був затриманий і кінець кінцем після довгого й нудного розбирання справи оштрафований на невелику суму. Були задоволені всі: п’яничка-провокатор, служака-поліцейський і Курт, — він надав можливість обшукати себе і позазирати в усі закутки своєї квартири, може, тепер відчепляться.

Справді, після отих повторних відвідин, коли детективи концерну, вже не криючись, переворушили у нього вдома все, що можна було, йому дали спокій. Проте Курт вечорами тепер уникав темних провулків: береженого й бог береже.

З точки зору медицини нинішні вечірні прогулянки йшли Куртові не на користь, а на шкоду. Центр найбільшого в Америці вугільно-металургійного басейну, Пітсбург завжди був похмурий і смердючий, запнутий сизуватою завісою отруйних випарів. Затиснуте у вузьких долинах трьох рік місто відзначалося своєю скупченістю навіть як на Сполучені Штати: по деяких його вулицях транспортні потоки рухалися двома, а то й трьома ярусами, на естакадах, провулочки скидалися на глибоченні каньйони, куди ніколи не зазирає сонце.

Ідучи вздовж вузьких, брудних, повних світла, гуркоту, руху магістралей, Курт часто запитував сам себе, що загнало людей у ці страшні надземні катакомби, що змушує кожного всіма правдами й неправдами видирати оті долари, які знову ж таки потрібні лише на те, щоб існувати в будь-яких з цих схожих на в’язниці будинків та дихати повітрям, у якому пилу та сажі на вагу більше, аніж кисню? Яка незнана і нездоланна сила змушує цих людей купляти автомашини, якими вже не можна користуватись через захаращеність вулиць, та новітні стереовізори, які завдають нервовій системі ще більшої шкоди, аніж наркотики, що стали всенаціональним лихом Америки?

Він доходив сумного висновку, що по-справжньому чудесний поступ науки й техніки анітрохи не зробив людей щасливішими, а навпаки, витравив з них залишки людяності, позбавив неповторності, перетворюючи кожного на один із незліченних гвинтиків машини, яка працює тільки заради самої себе. А кому потрібен отакий “перпетуум мобіле” з одвічним безглуздим рухом на місці?

Все своє свідоме життя Курт Гешке уникав філософствувань на суспільно-політичні теми, вважаючи їх непотрібними і навіть шкідливими. Він пишався з того, що не піддавався агітації горлопанів усяких політичних таборів, стоячи вище над усі оті дурні дискусії та брехливі гасла. І тільки останнім часом до нього почало приходити усвідомлення того, що байдужість до суспільних питань теж програмувалася заздалегідь, і не жалюгідними базіками, а гострозубими політиками, які гнули свою лінію тихенько, підступно й наполегливо. Чим іншим, як не страшною всезагальною байдужістю до найгостріших проблем сучасності можна пояснити те, що Америка нестримно котиться до прірви, куди разом із собою може потягти і все людство? Діла вершить мізерна купка жорстоких, енергійних і цілеспрямованих, а мільйони байдужих покірно йдуть за ними, як поспішають у різницю кози слідом за цапом-провокатором.