Микола Дашкієв - Еліксир життя

І щойно вона спалахнула на табло, як гра знову пішла в одні ворота, й Свєту Мартичу довелося стверджувати своє право на місце в збірній, рятуючи команду від небувалого розгрому. На кінець матчу “Нові Колумби” пропустили ще два м’ячі і залишили поле з добре знайомим їм великим рахунком — тільки цього разу, вперше від початку сезону, не на свою користь.

Джордж Гріні сяяв, мов новий гривеник, приймаючи поздоровлення від керівництва клубу. Президент називав його грабіжником, розповідав усім про парі і додавав, що за такий результат ладен тут же, негайно, підписати чек і на програний заклад, і на суму, яку обіцяв понад те.

— Ну, старий лис, ви молодець! — привітав переможця і да Сільва. — Але мушу вибачитися перед вами, Джордж: я поїду, на прес-конференції не залишуся…

— Чому, Соді? — з жалем вигукнув Гріні. — Невже вам зовсім не цікаво послухати Манету? Адже має він якось пояснити такий розгром!

— Отож-то й є, що якось, — підкреслив да Сільва останнє слово. — А щирої правди я не почую сьогодні навіть од вас, то від Манети — й поготів. Можливо, він її навіть не знає. Слухати ж святу брехню не така вже велика насолода, мій любий. Морочте нею голову іншим, а мене звільніть, шануйте сивину…

Вдруге від початку сезону Чезі Манета за лишився без обумовлених на Диявольському острові п’яти тисяч преміальних за виграш. Як і після попередньої нічиєї, президент клубу з насолодою сказав йому, що на грошенята доведеться почекати до кращих часів, і зажадав пояснень, чому “Нові Колумби” так невдало провели три матчі підряд: в одному пропустили гол, у другому ледь уникли поразки, в третьому програли 1:5. При цьому він попередив, що посилання на втому до уваги не братимуться: за свідченням лікарського контролю, всі футболісти у відмінній спортивній формі.

Усе це Хельмут Вальде виголосив таким єхидним тоном, що Чезі ледь стримав себе: безмозке створіння, лантух з грошима, а туди ж — вимагає пояснень! Таки справді нещаслива доля генія — бути служником у товстосумів… Але відповів підкреслено спокійно:

— Винна поламка в ящику.

— І ви не могли полагодити його після гри з “Фіалками”?

— Бачите, шеф, мені дуже важко порозумітися з вами, і ви знаєте чому, — якомога в’їдливіше мовив Чезі. — Якби ви хоч: трохи тямили в техніці…

— Знову ви за своє! — спалахнув президент.

— Давайте говорити по-діловому, — по морщився молодший Манета, — без істерики, справжня трагедія ще не настала. Отже, якби ви тямили в техніці, я б показав вам схему, щоб ви перекопалися: знайти найменшу несправність у моєму апараті дуже й дуже важко. Відійде один контакт, і шукай його серед сотень дротинок, та ще укладених приховано. Я й так не розгинався кілька днів і ночей.

— То хоч недарма? — пом’якшав президент.

— На щастя, сьогодні знайшов, — полегшено зітхнув Чезі. — Отож наступної суботи вам знову доведеться розв’язувати гаманця.

Обіцяти можна було напевне: “Колумби” мали грати з аутсайдером.

— Це вже моя турбота, а ви робіть своє діло…

Як все-таки легко обвести нетямущого круг пальця! Чезі прекрасно знав, що його апарат в ідеальному стані, що причиною всіх прикростей було щось інше. З’явилася якась невідома сила, котра стала над ним, вчинила протидію загадковим для нього способом. Та тільки в цю мить, під час неприємної розмови з президентом, в його свідомості раптом сплило одне ім’я — Гріні. Чорти її побивай, цю тренерську династію! Чому саме в зустрічах із клубами, де тренерами представники цього клану, “Нові Колумби” зазнали невдач?

— Енріке, ти не можеш точно пригадати, коли загубив свою шапочку: до матчу ще вдома, по дорозі на стадіон чи вже на стадіоні? І з ким ми тоді грали?

— З “Вовками”. Не розумію, чому ти надаєш цьому…

— Стривай, стривай, — урвав його Чезі, — а після того одразу пішли три матчі з братами Гріні. Хотів би я дізнатися, Джордж справді був на матчі з “Вовками”? Пам’ятаєш інтерв’ю їхнього шефа?

— Чого не знаю, того не знаю, — знизав плечима Енріке. — Невже ти припускаєш, нібито Гріні про щось здогадався? Він же звичайний тренер, як і всі ми, не більше. А ти ж запевняв, що твій витвір за межами людського розуму…

— Ідея конструкції — так. Але здогадатися про неї можна. Особливо, якщо мати твій чарівний талісман. Скільки разів попереджав: пильнуй шапочку, не загуби!

— Але ж її могли просто вкрасти.

— Це ще гірше! — вигукнув Чезі. — Уяви собі, що сталося, коли вона опинилась у людини тямущої. Оглянув уважно, обмацав та й замислився: а що тут за дротики, а що то за пластиночки? Ех ти, гава… Ходімо, посидимо десь у кафе, щось мене нудить. Якщо і в другому колі бісові Гріні так само успішно зіграють з нами, випадковістю це вже не поясниш. Доведеться йти на поклін.