Микола Дашкієв - Право на риск

Моторошно стало нашому Студентові, коли він уявив, скільки часу та енергії доведеться витратити, щоб сплатити борг. Однак він уже потрапив у кабальну залежність до Ощадкаси Часу і тепер, як гравець-невдаха перед банкрутством, ставив на кін дедалі більші суми, сподіваючись на рятівний виграш.

Мабуть, ви вже здогадалися, що і з англійською мовою нашому Студентові пощастило: старший викладач М. Манчестер-Буквиця поставила в його матрикулі трійку, а в дужках підтвердила: “задовільно”. Не варто, мабуть, також повторювати, що, у повній відповідності до закону збереження енергії, — за оті довжелезні чотири позичені доби він начисто втратив чотири наступні. Вагу мало тільки те, що всі екзамени цього семестру Студент склав повністю, а його борг Ощадкасі Часу, — навіть якщо зважити на сплачене, — перевищив дві з половиною години!

Щоб сплатити цей борг, потрібно було б пройти пішки 9000 кілометрів. Або вивчити напам’ять 7 томів Великої Радянської Енциклопедії — від “А” до “Вибратор”. Або одержати третю категорію з шахів. Або викопати заступом котлован обсягом 150 кубометрів у супіщаному грунті. Або…

Ні-ні, хай хтось інший працює задарма! Якщо вже розплачуватися, то лише спортом та художньою самодіяльністю: тут розцінки — ого-го!.. Треба негайно записатися в секцію боксу: навіть за тренування платять по п’ять хвилин. І в хоровий гурток. Дешево, правда, — по 14 секунд за репетицію, — але й зусиль докладати не треба, аби губами ворушив.

Одне слово, майбутнє видавалося нашому Студентові цілком райдужним. А дійсність, на жаль, виявилася гіршою. Вже на першому занятті в секції боксу йому розквасили носа; дебют на футбольному полі він відчув на власних ребрах; на тренуванні з академічної греблі впав у воду і застудився; після знайомства з основами кінноспортивної їзди не міг кілька днів по-людськи ходити; велосипедний крос коштував йому синців на всьому тілі та понівеченої машини. Не щастило бідолашному Студентові й у царині мистецтва. Про які вже там сольні виступи думати, коли в драматичному гуртку йому дали роль міліціонера, який за всю виставу з’являється на сцені лише двічі, аби тільки у свищик засюрчати. У танцювальній групі довелося на задньому плані вистукувати підборами: тупу-тупу… тра-та-та!

Ой, недарма отой Чорт, — чи яка там ще анахтемська личина, — казав, що в них усе підраховано! Воно-то й звабно забити гол у чужі ворота: матимеш аж чотири ентропійні години! Та лихо в тому, що забивають ТОБІ. І в боксі не ти когось лупцюєш, а ТЕБЕ лупцюють. І з велосипедом — невідомо, хто на кому більше їздить… А найголовніше — всі оті тренери, інструктори, режисери та хормейстери тільки те й роблять, що вимагають. Нема часу вгору глянути!

Сума боргу зменшувалася дуже повільно, так повільно, що Студентові робилося не гаразд. А тут наспіли нові екзамени. Цього разу довелося взяти наборг вісім днів, тобто майже двісті ентропійних годин! Правда, його перевели на третій курс, але відтепер він не мав жодної вільної хвилини й на канікулах. Як член восьми спортивних секцій і трьох гуртків художньої самодіяльності, тільки те й робив, що тренувався, їздив на виступи та брав участь у змаганнях. Потім і на лекції почав з’являтися вряди-годи: навіщо витрачати дорогоцінний час, коли все одно доведеться позичати його? Та головне, що в деканаті навчилися “не помічати” отих прогулів. Про нього заговорили вже як про здібного спортсмена, здатного підтримати честь інституту.

Під кінець третього курсу в чековій книжці Студента мало лишилося з позиченої тисячі годин, зате йому вдалося погасити значну частину боргу: завоював першість у змаганнях боксерів міста та нашкріб кілька десятків хвилин за виступи на олімпіаді художньої самодіяльності. Але найрадіснішим було те, що молодий викладач теорії лінійних автоматів, боксер-аматор, атестував його заздалегідь, щоб не забирати часу перед надзвичайно важливим поєдинком з чемпіоном області. На щастя, Студент переміг. А відтоді дедалі частіше оцінки йому ставили “заочно”.

За останні два семестри Студент майже не заходив до інституту. Про які там лекції мова, якщо спортивна гордість учбового закладу, першокласний боксер тільки те й робить, що їздить на змагання та виборює першість! Уже медалей у нього на грудях— справжній іконостас; уже й “Жигулі” він одержав у премію; уже й трикімнатну квартиру йому пообіцяли; уже й в студентську збірну країни запрошують. А в графі “борг” чекової книжки Ощадкаси Часу стоять нулі. Повністю розрахувався! Правда, і “актив” налічує мізерщину — 120 ентропійних годин, але цього цілком вистачить, щоб скласти державні екзамени.