Александр Беляев - Небесний гість

Джон рішуче відмовився. Цього ще не вистачало! Його виставлятимуть напоказ, мов крокодила або сіамських близнят!

Наайт думав, що Сіддонс просто хоче набити ціну, і почав швидко збільшувати її. Джон не погоджувався. Наайт усе набавляв, і Джон завагався. Він згадав про Мері. Аббінгтон подав надію, що прозорість тіла може зникнути. Він перестане бути живим анатомічним об'єктом, і вони зможуть побратися з Мері. Непогано б заробити на перше обзаведення. Удень — в іституті, ввечері — у Наайта. Спати йому не треба, втоми він ніколи не відчуває. Чому б і не пристати на це?

Тепер уже Джон навмисно набивав ціну і, коли побачив, що більше з Наайта не витягнеш, дав згоду.

Для Джона почалося нове життя. Він був сливе задоволений ним: добре заробляв без будь-якого зусилля, фізично почував себе прекрасно. Йому навіть почала подобатися роль феномена, який викликає сенсацію. Одне турбувало Джона — його відносини з Мері. Під всякими приводами він відкладав побачення з нею, писав їй листи, говорив по телефону. Мері відповідала. В її листах бриніли докори і скарги. Чого він уникає її?

Може, розлюбив? З газет вона вже знає, що з ним скоїлося. Але її любов незрадлива, і даремно він ховається, якщо справа тільки в цьому. «Гора не йде до Магомета, то Магомет прийде до гори», — закінчила вона свого останнього листа.

Коли ввечері «скляна людина», світове чудо — містер Сіддонс виступив у темному залі перед публікою, випромінюючи фосфоричне світло і сяючи всіма нутрощами, в залі пролунав істеричний жіночий крик. На сеансах це нерідко траплялося, але Джон здригнувся, голос здався йому знайомим.

— Жінка зомліла! Увімкніть світло! — вигукнув хтось. Спалахнули лампи. Джон заглянув у зал для глядачів і ахнув. Це була вона, його Мері! Джон наказав перенести дівчину в його кімнату і разом з лікарем почав приводити її до пам'яті.

Мері розплющила очі, з жахом подивилася на Джона і закричала:

— Іди геть! Геть! Це жахливо! Я не можу тебе бачити!

— Мері, люба, заспокойся! Невже я такий страшний? Адже в кожної людини є кістяк, і серце, і селезінка, — згадав він слова Аббінгтона. — Тільки в інших не видно, а в мене видно. Ти ж сама писала, як мене любиш…

— Так, але я не думала… я не могла уявити… Ні, ні! Не приторкайся до мене! Я не можу, не хочу бути твоєю дружиною. Пусти! Ай! — вона враз вирвалась із рук Джона і побігла. Сіддонс погнався за нею, але спіткнувся. Містер Наайт схопив його за руку і крикнув у вухо:

— Опам'ятайтесь! Публіка хвилюється, вимагає повернути гроші. Прошу продовжувати сеанс!

І він вивів Джона на сцену. Світло знову погасили.

Тіло Джона засвітилося — і враз померкло.

Почулися обурені викрики публіки! А Джон стояв розгублений посеред темної сцени, ще не розуміючи, що з ним сталося. Недовгочасний штучний радіоелемент розпався. Джон раптом відчув страшенну втому, захотілося спати. Його довелося відвести в костюмерну, де він упав на кушетку і захропів.

Прокинувся він уже в своїй кімнаті. Подивився на руки. Кістки не просвічувались. Подивився в дзеркало. Ні ребер, ні серця не було видно. Його тіло мало звичайний вигляд.

Побіг у коридор, де був телефон, викликав Мері. Задихаючись від хвилювання, сказав їй про зміну в собі.

— Ні, ні і ні! — почувся в телефоні голос Мері. — Я не можу забути вигляду вашого серця!

— Тоді шукайте собі жениха зовсім без серця! — роздратовано крикнув Джон і повісив трубку.

Олександр Бєляєв… Ім'я цього письменника-фантаста викликає в уяві читача захоплюючий світ мрій, що постає з сторінок його творів.

Читач зустрічається там з людиною-рибою і людиною-птахом, дізнається про дивні винаходи і незвичайні відкриття. Разом з героями Бєляєва плаває повітряними річками на дирижаблі, опускається в морські глибини і піднімається в космос, досліджує Місяць, розкриває таємниці Венери. Читач вирушає в легендарну Атлантиду і створює підводні плантації біля морських берегів…

Творчість Олександра Романовича Бєляєва дуже різностороння. Якої б галузі письменник не торкався, він завжди розкриває щось нове, незвичайне. Про що б не фантазував Бєляєв, із сторінок його творів постають інтересні, яскраві люди.

Видатний фантаст любить малювати незвичайне у звичайній обстановці. Герої романів «Володар світу», «Продавець повітря», «Людина, що знайшла своє обличчя» діють у дуже буденній обстановці, роблячи надзвичайні винаходи. Проте читач вірить у їхню реальність.