Борис Ляпунов - Людина дивиться в завтра

І все ж фізика ще так мало знає плазму, що на кожному кроці трапляються несподіванки. Приклад: під час дослідів виникли потужні струмені нейтронів «електрично не заряджених частинок, теж, до речі, небезпечних для людей.

Очевидно, в плазмі відбуваються невідомі науці процеси, і вона інколи виходить з-під нашої влади. Поки що ми тільки витрачаємо енергію, замість того щоб її одержувати. Але це не марне гайнування «воно винагородить стократ. Мети «використати водень, що входить до складу води Світового океану, найбільшого відомого людству енергетичного сховища, «буде досягнуто.

Та чи не помілкішає Океан, якщо з нього вичерпувати воду і добувати важкий водень для ядерних реакцій? До того ж Океан повинен давати воду й для опріснення.

Нині людство витрачає сім мільярдів тонн води на добу. А щоб забезпечити сировиною термоядерні теплоцентралі, які давали б необхідну для населення Землі кількість енергії на рік, потрібно двадцять мільйонів тонн води.

Приблизні обчислення показують: рівень Океану знизився б од цього на вісімнадцять сантиметрів за мільйон років. Підрахунки, щоправда, дуже приблизні. З одного боку, населення земної кулі неухильно зростає і води потребує все більше й більше. З другого боку, не тільки ж термоядерні реактори будуть джерелами енергії.

Якщо доведеться підняти рівень Океану, можна розтопити лід Арктики та айсберги. В усякому разі зниження рівня Світового океану не загрожує катастрофою. Це й дає підставу говорити, що Океан «невичерпне джерело енергетичної сировини.

Для техніки майбутнього знадобиться не лише постійний чи змінний струм. їй будуть потрібні також потужні короткочасні розряди, інакше кажучи, імпульсні генератори, що дають мільйони вольтів напруги.

Електричний генератор, в якому заряди виникають від тертя, «не новина. Чи обертається в ньому стрічка або циліндр, чи діє струмінь пилу, який переносить заряд, важливо одне: в такому генераторі нагромаджується електрика, а потім миттю витрачається весь її запас.

Власне, це штучна блискавка, і під час розряду виникають велетенські напруги. А потужності поки що створено невеликі. Матеріал ізоляторів, на яких збирається заряд, не витримує потужних електричних полів.

Потужність генераторів значно зросла б, якби вдалося створити діелектрики підвищеної електричної міцності. Можливо, тут енергетиці зарадить хімія.

Виникає звабна думка. Сотні тисяч блискавиць щоденно спалахують над усією земною кулею. Атмосфера «це велетенський електростатичний генератор. І він, на жаль, завдає лише великих збитків. А чи не зможе енергетика підкорити колись і цю силу, приручити блискавку, використати атмосферну електрику? Про це мріяли фантасти. Вчені й інженери вважають поки що цю проблему справді фантастичною. І все ж майбутнє покаже.

Визначається ще один шлях перетворення теплоти на електрику. Радянські вчені І. С. Жолудєв та В. О. Юрін виявили, що органічна речовина тригліцинсульфат здатна при нагріванні давати струм. Виготовлену з цієї речовини пластинку покрили надзвичайно тонким шаром срібного пилу і приєднали до неї електроди. Коли пластинку підносили до теплового джерела, приміром, до звичайного електричного рефлектора, відбувався розряд. Увімкнена до електродів лампа-спалах загоралась. Пластинка швидко охолоджується і знову може працювати.

Якщо з таких елементиків скласти батарею, вона матиме напругу навіть у мільйони вольтів.

І вже вимальовуються перші перспективи застосування потужних ламп-спалахів у космосі й на Землі.

Батарея на супутнику, яка то освітлюється сонцем, то потрапляє в тінь, живить світловий маяк. Він полегшує навігацію літаків та морських суден…

Очевидно, й на Землі можна буде влаштувати спа-лахи-маяки, якщо забезпечити автоматичну зміну температур.

Можливо, нові джерела струму знайдуть ще й інше застосування, наприклад, в електроніці чи в обчислювальній техніці.

Ось іще кілька цікавих ідей, поки що теж фантастичних.

Електрика зустрічається в природі не тільки в атмосфері. Блукаючі струми виявлено в ґрунті, глибоко в надрах землі, в Океані. Зараз важко передбачити шляхи, які б дали можливість скористатися ними. Нам лише відомо, що струми ці є. Поступово ми примусимо працювати на нас мандрівну електрику Землі.

Пропонують використати навіть земне магнітне поле, що простяглося на тисячі кілометрів у міжпланетний простір. Під час руху провідника в магнітному полі виникає струм. Зробити з планети велетенську динамо-машину «такий грандіозний задум.