Володимир Обручов - Плутонія

Бурундук- звірок із загону гризунів, схожий на білку, відрізняється від неї меншою величиною і світлішою жовтою шерстю з поздовжніми чорними смугами по боках, а також не таким густим хвостом. Живе в лісах Сибіру, в норах під корінням дерев, і тому його ще називають земляною білкою.

Аероліти, або метеорити, - залізні або кам’яні маси, що випадають, із світлого простому на Землю у вигляді кусків різної величини, оплавлених з поверхні, бо розжарюються під час швидкого польоту через атмосферу. Вони складаються з заліза з нікелем та іншими, легшими мінералами.

Олівіновий пояс, існування якого припускають вчені-геофізики, залягає на значній глибині під товщею більш легких порід земної кори; він складається з важчих мінералів (в тому числі і - в значній кількості - мінералу олівіну) і відокремлює легкі, поверхневі шари від металічного ядра Землі.

Грифи- великі хижі птахи; схожі на орлів, але мають майже голу голову і шию, обгорнуту пір’яним коміром. Водяться в теплих краях і живляться здебільшого падлом, яке бачать з висоти на великій віддалі.

Геологічна хронологія життя Землі така (від сучасності в глиб часів):

В кожному періоді виділяють ще епохи; в третинному вони називаються: пліоцен, міоцен, олігоцен, еоцен і палеоцен.

Трилобіти- вимерлий загін ракоподібних; тіло трилобіта поділялось на три частини (звідки і назва) - головний щит, тіло з численних члеників і хвостовий щит. Появилися в кембрії і вимерли в пермському періоді. З іншими тваринами, про які говорить Громеко, ми ознайомимося далі.

В 1915 році в Тургайській області експедиція Академії наук знайшла рештки подібного велетня з тієї ж підродини, названого індрикотерієм.

Крейдяний періодвизначався розвитком плазунів, що досягали гігантської величини, але вимерли в кінці цього періоду. А на початку його з'явилися перші примітивні ссавці - маленькі, миршаві тварини.

Сагові пальми- єдина родина з порядку цикадових у класі голонасінних, з деревами, схожими на пальми. У них дуже розвинена серцевина, багата на крохмаль, що дає саго. Сагові пальми ростуть в жаркому кліматі, де їх налічують 83 види. В минулі геологічні епохи вони в складі флори відігравали велику роль і з’явилися вже в кам’яновугільному періоді, а в юрському і крейдяному були характерні для флори. Сучасні пальми з’явилися в кінці крейдяного періоду.

Іхтіозаври- морські ящери юрського і крейдяного періодів з ознаками риб і ящерів (звідси і назва): тіло їх рибоподібне, без шиї, голова витягнута в дзьобоподібне рило, як у дельфіна; довгий хвіст закінчується плавцем, на спині теж плавець; передні і задні кінцівки короткі і мають вигляд плавців; тіло вкрите голою шкірою. Деякі види досягали 8-9 м довжини.

Безквіткові рослини не мають справжніх квіток з тичинками і плодолистками, а розмножуються спорами. Вони характерні для більш давніх періодів життя Землі, починаючи з девонського. Приклади безквіткових; папороті, хвощі, плауни, мохи і сучасні гриби.

Амоніти- загін вимерлих головоногих молюсків з багатокамерною, спірально згорнутою черепашкою. Молюск займав тільки передню камеру, як і сучасний наутилус. Особливо багато родів і видів амонітів було в тріасовий, юрський і крейдяний періоди.

Плезіозаври- морські ящери юрського і крейдяного періодів з масивним тілом, вкритим голою шкірою, довгою лебединою шиєю, маленькою головою і двома парами ластоподібних кінцівок, досягали 3-5 м завдовжки.

Птеродактилі, або літаючі ящери, - вимерлі плазуни юрського і крейдяного періодів. Мали великі щелепи з конічними зубами, довгу шию, деякі - довгий хвіст. Передні і задні кінцівки з’єднувалися перетинкою, тому ці ящери могли літати, як кажани. Птеродактилі мали різну величину - від розміру кажана до величезних на метр довжини і 6 м у розмаху крил.

Дюни- горби і гряди сипучого піску на плоских берегах озер, морів і річок. Цей пісок, принесений водою, після висихання підхоплює вітер і нагромаджує біля перешкод, утворюючи високу гряду.

Нашатир- сполука аміаку з хлором у вигляді білої солі, яка при нагріванні звітрюється; зустрічається в розколинах лави і вулканів, виготовляється також штучно для застосування в медицині і техніці. Вохра- мінеральна фарба від жовтого кольору до буро-червоного; являє собою водний окис заліза в суміші з глиною і вапном.