Жюль Верн - Плавучий острiв

Комодор Сімкоо заходжується старанно вивчати течії цих морів. Але що буде, коли вони й надалі залишаться без змін, коли Стандарт-Айленд не зустріне супротивних течій, коли зніметься жахлива буря, одна з тих, що раз у раз виникають у передполярній зоні?

Природно, що ці відомості викликають в населення жах. Дедалі більше його охоплює обурення проти винуватців їхнього лиха, злочинців-багатіїв, які несуть відповідальність за все, що сталося. Потрібні вся енергія і вплив комодора Сімкоо й полковника Стюарта, відданість офіцерів, увесь їхній авторитет перед моряками й солдатами, щоб запобігти заколоту.

Наступний день минає без будь-яких змін. Кожний змушений підкоритися нормованому споживанню і обмежитись лише тим, що конче необхідно, однаково — і найбагатший, і менш заможний.

Тим часом величезну увагу приділено службі спостереження, яка невпинно, з величезною пильністю обслідує обрій. Хай тільки з’явиться будь-яке судно, йому сигналізують, і, можливо, пощастить відновити перервані зв’язки з зовнішнім світом. Але, на біду, плавучий острів відхилився вбік від морських шляхів, і кораблі тільки зрідка потрапляють у ці місця, сусідні з Антарктичним морем. І в уяві близьких до божевілля людей встає примара полюса — там, на страшному півдні, - освітлена зловісним вулканічним полум’ям Еребуса й Терора [143] Еребус і Терор — вулкани в Антарктиді, на острові Роса (поблизу Землі Вікторії). .

Проте в ніч з третього на четверте квітня обставини міняються на краще. Північний вітер, що лютував останні дні, раптом ущухає. На морі наступає повна тиша, а потім із південного сходу починає повівати легкий вітерець: такі атмосферні примхи часто можна спостерігати в період рівнодення.

В комодора Сімкоо відроджується надія. Якби Стандарт-Айленд віднесло на якусь сотню миль у західному напрямку, супротивні течії наблизили б його до берегів Австралії чи Нової Зеландії. В усякому разі його рух до полярних морів наче припинився, і можливо, що поблизу австралійського суходолу він зустріне які-небудь судна.

Після сходу сонця південно-східний вітерець ще подужчав. Стандарт-Айленд виразно відчуває його силу. Високі будинки острова, обсерваторія, мерія, церква, собор у якійсь мірі допомагають вітрові. Вони стають за вітрила на борту цієї велетенської споруди з тоннажністю в чотириста тридцять два мільйони тонн!

Хоч небо весь час борознять швидкоплинні хмарки, сонце час од часу проглядає між ними, і це дозволить, безперечно, провести спостереження.

Дійсно, двічі пощастило вловити сонце, що визирнуло з-за хмарок.

Обчислення показали, що за добу Стандарт-Айленд перемістився у північно-східному напрямку на цілих два градуси.

Отже, ясно, що на Стандарт-Айленд діє не тільки сила вітру. Доводиться припустити, що він увійшов у той чорторий, що відмежовує одну від одної великі течії Тихого океану. Якби плавучому острову пощастило потрапити в ту супротивну течію, що прямує на північний схід, то сподівання на порятунок стали б цілком здійсненними. Хай же зглянеться доля, щоб це сталося якнайшвидше, бо харчові пайки знову доводиться скорочувати, продовольчі запаси тануть із кожним днем, викликаючи глибоке занепокоєння: як прогодувати десять тисяч чоловік.

Коли наслідки останніх астрономічних спостережень стали відомі в місті і в обох портах, люди трохи заспокоїлися. Відомо, як легко натовп переходить від одного почуття до другого, від розпачу до надії. Так сталося й тепер. Звичайно, населення Стандарт-Айленду цілком відмінне від знедолених людських мас, які купчаться по великих містах Європи й Америки, повинно бути і є насправді поміркованіше, розважливіше, не так підпадає панічним настроям. Це все так, але перед загрозою голоду всього доводиться страхатися!

Протягом ранку вітер дедалі дужчає. Барометр поволі спадає. Море надихається довгими потужними хвилями — знак, що десь на південному сході знялася буря. Стандарт-Айленд, байдужий колись до будь-якої хитавиці на морі, тепер помітно від неї страждає. Деякі будинки здригаються згори донизу, загрожуючи завалитися, речі зсуваються зі своїх місць, наче під час землетрусу. Ці явища, нові для мільярдян, викликають у них велику тривогу.

Комодор Сімкоо і його персонал невідступно вартують в обсерваторії, де тепер зосереджено всі адміністративні служби. Присутні дуже занепокоєні, що будинок раз у раз струшується: вони змушені визнати, що в цьому криється велика небезпека.