Леонід Сапожников - Вічний рух

— Пане інспектор, каву будете? — це був розносник офісу, і він уже вкотив свого візничка до кімнати, коли Алан, виринувши із своїх думок, заволав на нього так, ніби той був винен у десятках злочинів. Розносник смикнувся, перечепився за свій візничок, схопив його і швидко виїхав у коридор. Юнак повернувся обличчям до дверей, щоб їх зачинити і у нього з кишені випала газета.

— Свіжа? — кивнув навздогін Алан.

— Так точно, пане інспектор, — теж кинув розносник і двері за ним причинилися.

Одним стрибком Алан підхопив газету і, мов у лихоманці, почав її переглядати, різко і необережно перегортаючи сторінки. Одну з них він навіть надірвав. І раптом він завмер, стискаючи газету. В очах мерехтіли рядки повідомлення: «Сьогодні увечері, до столиці прибуває рейсом 666 керівник відділу ракетних двигунів. Національного центру космічних досліджень, пан Остен Ів. Його візит в центр пов’язаний з підписанням угоди між Укркосмоцентром і приватною фірмою про продаж зорельотних двигунів. Назва фірми до моменту підписання угоди не оголошується».

Так, сумнівів бути не може. Алан не здивувався цьому факту, що І в прилетів у місто, він поглянув на годинник, — так уже прилетів. Хоча, ну звідки взялося це переконання, якщо він навіть гадки не має о котрій прибув літак № 666 з півночі. Алан схопив телефонну трубку і швидко набрав номер довідкового аерофлоту.

— Добридень, — промурчало в трубці.

— Добридень, — голос Алана ледь тремтів. — Будь ласка, о котрій прибув літак № 666?

Через кілька хвилин знайоме мурчання.

— Рейс 666 з півночі прибув о вісімнадцятій сорок п’ять, без запізнення.

Алан не встиг усвідомити того, що почув, а трубка уже бурмотіла гудками. Він поклав слухавку і висунув шухляду столу. Дістав почату сьогодні папку, перегорнув сторінку з власним звітом і зупинився на аркушику зі свідченням жителів квартири.

«Усе почалося о вісімнадцятій сорок п’ять. Я запам’ятала це так точно, тому що виставляла програму на пральній машині. Таймер висвітив години, хвилини, секунди і саме тоді я побачила перші краплини червоної рідини на стіні».

Алан зблід.

Днина видалася сонячною. Алан вирішив пройтися і, випивши дорогою чашечку кави, почувався чудово. Вчорашній настрій вже не змучував інспектора. Хоча невирішені питання тримали лещатами розум і почуття.

Весь минулий вечір він просидів у офісі. Лише о дванадцятій, змучений та стомлений він дістався додому і заснув, навіть не роздягаючись. Справа була ясна як білий день, — розплутувати і край. Стосовно терміну давності, то Алан знайшов оригінальне та дієве рішення. Зараз Алан прямував до одного із свідків Остина. Це була бабуся, котра донині жила поряд з старою квартирою Остина Іва. З усіх свідків вона одна не змінила квартири.

Відправивши Ела за даними про роботу Бруляка інспектор сподівався до середини дня зорієнтуватися у ситуації і отримати матеріал, що дасть можливість просунутися далі. Алан знайшов мотивацію, щоб арештувати Іва хоч зараз. Це відібрало в нього масу нервових клітин та він знайшов.

І навіть термін давності став його сильним спільником. Тепер він міг збирати дані, не думаючи, що хтось відмовиться говорити боячись відповідальності. Вона знімалась і тому (як розраховував Алан) свідки могли змінити свої показання. Проблема була в іншому — не було самих свідків. Він перерив купу паперів, але так і не знайшов, куди виїхали всі троє. Пошуки захлинались кількістю найманих ними квартир та неточністю даних, наданих поліції.

Алан не чекав від старечі чогось особливого. Жінка бачила Остина о шостій вечора, але він міг бути вдома і через сорок хвилин після вбивства. Втім, все необхідно з’ясувати похвилинно.

Алан зупинився поблизу затишного будиночка, що примостився поміж величавих тополь. Безліч горщиків та ящиків з квітами робили його ще привабливішим. Інспектор піднявся сходами і опинився в під’їзді. Тут було надто чисто. Навіть на кожній площадці висіли картини. Зрозуміло, що сусідів, котрі плюють в ліфтах і голосно кричать в будинках тут ніхто ніколи не любив.

Алан знайшов потрібну квартиру і подзвонив. Відчинивши двері жінка уважно зміряла його, а дізнавшись про мету візита не надто привітно запросила зайти.

— Я хотів би детально розпитати вас про пана Іва, — почав Алан коли вони пройшли до вітальні і зручно вмостилися в крісла. — Що це за людина, які життєві примхи мала, які уподобання?