Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

Чи з розрахунком на активність і темперамент південних «тіффозі», або ж з якихось інших причин, про які мова піде далі, але італійська федерація в іграх ЄВРО-68 дуже полюбила Неаполь. Саме там команда Італії і завоювала путівку в півфінал, забивши по голу на початку кожного з таймів. А що ж болгари, запитаєте ви? Та нічого – кидалися на «замкнені ворота» і проявляли індивідуальну майстерність, раз по раз угрузаючи в чіпких тенетах італійської оборони.

Останній (як у нашому огляді, так і історично) чвертьфінал звів збірні Угорщини і СРСР. Подібну долю в Країні Рад сприйняли «з почуттям глибокого задоволення», і не випадково – якщо є у світі збірна, з якою команда СРСР грала так часто і так само вдало, то це хіба що Туреччина. Болгари, поляки, чехи зі словаками, не кажучи вже про східних німців і югославів, за будь-якої нагоди намагалися «насолити» «старшому братові». А ось з Угорщиною якось завжди «йшло». «Пройшло» і цього разу, хоча і не без пригод.

Не обійшлося, як стало звичним у збірній Якушина, без виїзного скандалу: увечері перед матчем в номер, де жив форвард збірної Валерій Воронін, прийшов власник фірми «Адідас» Хорст Даслер і кудись повів нашого спортсмена «майже на усю ніч». Пізніше що тільки не приписували радянські газети футболістові – від таємних рекламних контрактів до співпраці з іноземними спецслужбами і бажання втекти з СРСР. Після повернення в Союз Воронін буде з ганьбою звільнений зі збірної як алкоголік, а потім втрапить у ДТП, де дивом залишиться живим. Але це буде восени, а 4 травня на «Непштадіоні» підопічні Якушина виконували невластиву установку «не пропустити». Втім, стараннями голкіпера команди Кавазашвілі пропустили двічі. Як заявив відразу після матчу сам Якушин – у всьому був винен Стрєльцов, який не забив два «вірних гола».

Після приїзду в Москву зі збірної були звільнені Воронін і Стрєльцов. І якщо першого шляхом багатотисячних листів по партійній і спортивній лініях на матч у відповідь вдалося повернути у збірну, то Стрєльцову згадали все – і давню судимість, і нібито непомірність у вживанні алкоголю. Таким чином, найталановитіший футболіст за всю історію СРСР не зіграв на жодному Чемпіонаті світу та на жодному Чемпіонаті Європи, хоча зробив все, аби збірна туди потрапляла.

А потрапила вона туди цього разу виключно «на морально-вольових» – стиснувши зуби і риючи землю, радянські футболісти забили три необіхдні м’ячі в «Лужниках» і не пропустили жодного у присутності 103 тисяч уболівальників.

3 квітня 1968, Лондон. Англія–Іспанія 1: 0 (84ʹ Б. Чарльтон 1: 0).

8 травня 1968, Мадрид: Іспанія – Англія 1: 2 (47ʹ Амансіо 1: 0, 54ʹ Пітерс 1: 1, 81ʹ Хант 1: 2).

6 квітня 1968, Софія. Болгарія–Італія 3: 2 (11ʹ – пен. Котков 1: 0, 60ʹ Пенєв (автогол) 1: 1, 66ʹ Дерменджиєв 2: 1, 73ʹ Єков 3: 1, 83ʹ Праті 3: 2).

20 квітня 1968, Неаполь. Італія – Болгарія 2: 0 (14ʹ Праті 1: 0, 55ʹ Доменгіні 2: 0).

6 квітня 1968, Марсель. Франція – Югославія 1: 1: (66ʹ Мусемич 0: 1, 78ʹ Ді Налло 1: 1).

24 квітня 1968, Белград. Югославія – Франція 5: 1 (2ʹ І. Петкович 1: 0, 13ʹ Мусемич – пен. 2: 0, 14ʹ Джаїч 3: 0, 23ʹ Ді Налло 3: 1, 32ʹ І. Петкович 4: 1 79ʹ Мусемич 5: 1).

4 травня 1968, Будапешт. Угорщина – СРСР 2: 0 (21ʹ Фаркаш 1: 0, 85ʹ Гереч 2: 0).

11 травня 1968, Москва. СРСР – Угорщина 3: 0 (22ʹ Шоймоши (автогол) 1: 0, 59ʹ Хурцилава 2: 0, 73ʹ Бишовець 3: 0).

Фінальний турнір ЄВРО-68 пройшов в Італії. Півфінали були намічені в Неаполі і Флоренції. За черговим «неймовірним збігом обставин» радянській команді судилося грати з господарями турніру в місті біля підніжжя Везувію.

Перш ніж перейти до опису і аналізу подій на полі, слід згадати усі чинники, які привели до того, що все сталося саме так, а не інакше. Радянська збірна з футболу у всі часи була швидше не збірною кращих гравців країни, які разом домагаються кращих результатів, а парадною вивіскою для імперіалістичного Заходу країни «соціалізму, що переміг». Саме втручання партійної, службістської та іншої «нефутбольної», але дуже керівної складової до складу, тренувального процесу, а зрештою – в гру спортсменів на полі, багато в чому і визначали результат цієї гри.

Збірна, що відправилася в Італію, була зовсім не тією, яка упевнено здолала відбірковий етап і стадію чвертьфіналу. «Політичні» втрати Стрєльцова і списаного «на пенсію» Лева Яшина перед самим від’їздом доповнилися втратами Численка і Хурцилави. Двох гравців основи команда втратила за чотири дні до вильоту в Італію – такі були наслідки «мудрого партійного рішення» боротися за першість в Європі і проводити відбір на Олімпіаду одним складом. Численко і Хурцилава були зламані гравцями Чехословаччини в Остраві, де команда СРСР програла 0: 3 і на Олімпіаду врешті так і не потрапила. Але й це не все! «Непотрібними» з політичних моментів на фіналі європейського чемпіонату виявилися Йожеф Сабо і Валерій Маслов.