Дмитро Чобіт - Ананас або новий план захоплення Києва

За чотири роки Михайло Бродський запам’ятався всім дуже добре. Бійки, штовханина, несамовиті крики, обзивання, матюкання, плювання стали звичною поведінкою цього парламентарія у сесійній залі Верховної Ради України. Чого варте лиш одне його демонстративно-нахабне сидіння у кріслі Президента України, яке позначилося черговим скандалом, бійкою, плювками…

1 вересня 2005 року в прямому ефірі 5-го каналу М. Бродський учинив явну наклепницьку провокацію проти Президента України та його близьких людей, а потім став як справжній рафінований фарисей вибачатися перед українськими виборцями за те, що він агітував їх голосувати за В. Ющенка! Зовсім не за те треба було Михайлові Юрійовичу вибачатися! Його агітація швидше за все мала негативні результати, а її ефективність просто не могла перевищувати тисячної частки відсотка. Вибачатися М. Бродському потрібно було за інше - за явно антинародну акцію та активну організацію ним відставки першого справді українського уряду Віктора Ющенка 26 квітня 2001 року! Тоді М. Бродський, Г. Суркіс, В. Медведчук та інші кучмісти аж із шкіри пнулися, аби лиш відправити Віктора Ющенка в небуття. Його самовіддана діяльність на благо України їх дуже налякала.

Як мовилося вище, у 2002 році українці не спокусилися на ананасові обіцянки, і М. Бродський надовго щез із політичного обрію України.

Тепер він знову з’явився, більше того, став лівою рукою Юлії Тимошенко. Цього разу М. Бродський вирішив у Верховну Раду України не йти. Його метою стала Київська міська рада. Але це не стільки мета Михайла Юрійовича, скільки тих сил, які за ним стоять, - їм потрібно взяти під свій контроль українську столицю, цей передовий бастіон, без здобуття якого неможливо підкорити і всю Україну. Однак розповімо все по порядку.

Той факт, що М. Бродського не виявилось у списку БЮТ на вибори у Верховну Раду України, багатьма сприйнявся як прояв якихось негараздів у керівництві ВО «Батьківщина». Але насправді це зовсім не так. Михайло Юрійович Бродський разом із Юлією Тимошенко та Олександром Турчиновим творять колопартійний триумвірат, який вирішує всі питання. Більше того, М. Бродський у штабі Ю. Тимошенко виконує найбільш делікатну місію та особисто впливає на прийняття різноманітних рішень. Ось приклади.

Відомий український політик Олександр Михайлович Волков, який перебував у дуже тісних і довірливих стосунках із Ю. Тимошенко та зробив їй немало добра, цілком закономірно сподівався на подальшу співпрацю з Юлією Володимирівною у майбутній Верховній Раді. Восени 2005 року він вів із Ю. Тимошенко перемовини щодо свого місця у виборчому списку БЮТ. Ось як описує епізод, пов’язаний із М. Бродським, сам Олександр Михайлович: «Для мене те, що сталося (те, що йому відмовили місце у списку БЮТ - Д. Ч.), було ударом у спину. Коли Юлія Володимирівна послала мене домовлятися з Бродським, я вже знав, що ми не домовимось». [2] [2] Волков А.: «Я кланяться не умею - я умею работать!» /Интервью Н. Влащенко // Публичные люди. - 2006. - № 2 (февр.). - С. 31-32. Тобто Ю. Тимошенко не заперечувала проти присутності у своїй команді О. Волкова, однак направила його до М. Бродського, який приймав остаточне рішення. Вже цей факт багато про що свідчить, а насамперед - про ступінь впливовості М. Бродського у середовищі БЮТ.

Передвиборний діалог цих бізнесменів поки що залишається невідомим широкій громадськості, але його наслідком став несподіваний «удар в спину» - О. Волков у список БЮТ не потрапив і впав у важку психологічну депресію. [3] [3] Волков А.: «Я кланяться не умею…» - С. 32 Причину цього Олександр Михайлович, з властивою йому відвертістю, назвав «Українській правді», яка провела з ним інтернет-чат: «Ті умови, які мені були запропоновані, навіть для мене, людини достатньо заможної - вони виявилися непідйомними». [4] [4] Чат з Волковим // Українська правда. - 2006. - 11 січ. // http//www.pravda.com/ua/news print/2006/1/11/37472.htm Висновки про роль і функцію М. Бродського у цьому передвиборному процесі залишаю за читачем.

Оскільки за О. Волковим чомусь закріпилася негативна репутація, то М. Бродський хитро намагається подати його як людину, близьку не до Ю. Тимошенко і БЮТ, а чомусь до В. Ющенка і «Нашої України» та робить це системно й цілеспрямовано. До речі, подібним чином діють й інші бютівці. Однак це є черговою неправдою, спрямованою на обман виборців. І цьому є підтвердження.

В інтерв’ю журналу «Публичные люди» Олександр Волков сказав, що впав у психологічну депресію після того, коли дізнався, що його немає у виборчому списку БЮТ, бо Юлія Володимирівна «була не тільки моїм політичним соратником, але й другом сім’ї. Бувала у нас вдома, носила мою донечку на руках…» [5] [5] Волков А.: «Я кланяться не умею…» - С. 32