Константин Деревянко - Украинка против Украины

Всё гибнет! Час прошел, недвижны Оры,
И падает пигмеево строенье!
Прижму я скоро вечность к сердцу крепко
И ей людское прокричу проклятье…
И мне вплестись в то колесо огня
И в круге вечностей плясать от счастья?
Когда б всепоглощающую бездну
Вне их нашел — я бросился б в нее,
Мир сокрушая между ней и мной,
Он развалился б от моих проклятий,
Я обнял бы глухое бытие,
Оно в моих погибло бы объятьях
И погрузилось бы навек в ничто;
Исчезнуть и не быть — вот жизнь была бы!..
Да, это было бы круто. Но — не судьба:
Расколоты и связаны навек,
Привязаны мы к глыбе бытия,
Привязаны мы к ней, навек, навек,
Миры, поняв свой рок, катятся прочь
И песню смерти собственной поют,
А мы, мартышки пред холодным богом,
Еще отогреваем мы змею
На полной страсти и огня груди,
Она же вырастает в Облик Мира
И жалит нас с высот недостижимых!
А скучная волна шумит все время,
Чтоб гнусность сделать хуже, в ухо нам,
Но хватит — жребий брошен — все готово,
И лживое разрушено заклятье,
Проклят конец того, что создало проклятье! (3)

Ти бідна земле, біль твій розумію!
Пекучий пломінь бачу в твоїх грудях,
Я бачу — з жил невинно кров тече,
Я бачу, як одкрились твої рани,
І вибухнули дим, огонь і кров.
Я бачу, горді велетні, твої синове, —
Одвіч не плем’я, — повстають з безодні,
Червоні світочі в руках палають;
Залізнії драбини наставляють
І дико пруться на небесний бенкет.

Малі потвори чорні лізуть вгору.
Тріщать і падають злотисті зорі.
Завіс у золоту рука зухвала
Зірвала з божого намету, — заридали
І впали ниць всі ангели святії.
І сам господь поблід на свому троні,
Зірвав корону з голови і кинув.

Там у зорянім наметі,
На престолі золотому,
Владар наш сидить величний, —
Се ведмідь здоровий білий.
Біла, наче сніг, без плями,
Ясна шерсть його; над чолом
Діамантова корона, —
Небеса всі осіяла.
Скрізь гармонія в обличчі
І діла німії думок;
Тільки берлом він порушить —
І лунають співом сфери.
А в ногах сидять лагідно
Ведмеді святі, що в світі
Тихо все терпіли, — вкігтях
Держать мученицькі пальми.
Часом інший раптом скочить,
Потім другий, святим духом
Зрушений, і— глянь! — танцюють
Дивний танець урочистий…