Модісетт поклав лист на стіл. «Тайсон не може цього зрозуміти з самого дня свого звинувачення. Увесь світ спостерігає із запитанням, чи для всіх одна наша система правосуддя. Його зобов’язанням є визнати свою проблему. Зцілити цю хвору людину. Ґвалтівник Майк Тайсон має полишити наші вулиці». А потім він порадив мені провести від восьми до десяти років зцілення за гратами.
Тепер була черга Джима Войлза говорити про мене. Войлс був місцевим юристом, найнятим Фуллером як місцевий радник. Він був чудовим хлопцем – сповнений співчуття, розумний і веселий. Він був єдиним повіреним із мого боку, якому я довіряв. Крім усього іншого, він був другом судді Гіффорд і простим хлопцем, який міг би подати апеляцію до суду присяжних Індіанаполіса. «Давайте візьмемо цього хлопця, – сказав я Дону на початку розгляду справи. Войлз, напевно, дав би мені можливість утрутитися в гру. Але Дон і Фуллер виставили його дурнем. Вони не дали йому нічого зробити. Вони заткнули його. Джим був також розчарований. Свою роль він описав одному з друзів як «один із найдорожчих у світі носіїв олівців». Проте тепер, нарешті, йому дали слово в суді. Він пристрасно закликав удатися до реабілітації замість тюремного ув’язнення, але його слова лунали мов до глухих. Суддя Гіффорд була готова ухвалити рішення.
Вона почала з того, що похвалила мене за мою громадську активність та за моє ставлення до дітей і за те, що я «ділюся своїми активами». Та потім вона пустилась до напучування про «побачення-зґвалтування», заявивши, що це термін, який вона терпіти не може. «Нам вдалося з’ясувати, що робити все, що вам забажається, то нормальна практика, якщо ви знаєте жінку або зустрічаєтесь із нею. Проте закон дуже чітко визначає в цьому суть зґвалтування. Він не вдається до деталей і не цікавиться, чи мали нападник та його жертва якісь стосунки. Слово побачення в словосполученні «зґвалтування на побаченні» жодним чином не нівелює факт того, що це все ж було зґвалтування».
Мої думки розбіглися під час цієї промови. Вона не мала жодного стосунку до мене. У нас не було ніякого побачення; це був, як сказав би великий комік Білл Белламі, зов плоті. Але досить про це. Потім мої думки знову зібралися.
«Я відчуваю, що він ризикує вчинити таке ще раз, виходячи з його ставлення, – сказала суддя і втупила погляд у мене. – Ви ніколи до того не були під звинуваченням. Вам діставалось багато всього задарма. Але ви спіткнулися, – вона зробила паузу. – За першою статтею я засуджую вас до десяти років ув’язнення», – сказала вона.
«Чортова сучка», – пробурмотів я собі під ніс. Я відчув, як ціпенію. Це була стаття про зґвалтування. «Дідько, може варто було мені випити ту спеціальну вуду-воду», – подумав я.
«За другою статтею я засуджую вас до десяти років» Дон Кінг і мої друзі в залі суду голосно зітхнули. Ця стаття була за використання моїх пальців. По п’ять років за кожен палець.
«За третьою статтею я засуджую вас до десяти років». Це була стаття за використання мого язика. За двадцять хвилин. Це був, напевно, світовий рекорд – найдовший кунілінгус під час зґвалтування.
«Вироки будуть винесені одночасно, – продовжила вона. – Я присуджую вам максимальний штраф у тридцять тисяч доларів. Чотири роки з цього строку я прибираю і призначаю вам замість них пробаційний період. Протягом цього часу ви перебуватимете на психоаналітичній програмі доктора Джерома Міллера і матимете 100 годин громадської роботи, пов’язаної з молодіжною злочинністю».
Фуллер підхопився з місця і почав доводити, що я повинен бути звільнений під заставу доки Алан Дершовіц – відомий адвокат захисту, готує мою апеляцію. Дершовіц був присутній у залі суду, спостерігаючи за винесенням вироку. Після Фуллера слово взяв сільський ковбой Гаррісон. Багато людей потім стверджуватимуть, що я став жертвою расизму. Але я думаю, що такі хлопці, як Модісет та Гаррісон, ув’язались у все це, імовірніше, заради шелесту банкнот. Їм було загалом начхати на кінцевий юридичний підсумок справи; усі їхні думки були зосереджені на тому, щоб їхні імена потрапили до газет і вони стали великими шишками.
Тож Гаррісон підвівся і сказав, що я був «несамовитим хлопцем, винним у зґвалтуванні, і міг би повторити цей злочин у майбутньому». Якщо вам не вдасться довести провину підсудного, ви зменшите серйозність злочину, принизите якість правоохоронних органів, виставите дурнями інших невинних осіб та дозволите злочинцю продовжувати наче і не було нічого свій спосіб життя».
Читать дальше