Віталій Бардецький - Кузьма Скрябін

У школі Андрій Кузьменко сидів на першій парті. Ретельно писав неправильні дієслова й пригинався, коли однокласниці з задніх парт нічого не бачили з-за його міцних плечей і кучерявою шевелюри… Він був улюбленцем школи. Навчався на «відмінно» й мріяв стати музикантом. Захоплювався музикою disco ( Boney M .), проте не відвідував дискотеки й танці, а сидів вдома і «затирав» свої платівки. У 1980-ті він відкрив для себе те, що зайняло важливе місце в його житті: польське радіо й телебачення.

У 1983 році Андрій почув на польському радіо передачу «Вся ця доля», де звучав шотландський гурт The Exploited , який захопив його й змусив полюбити панк-рок-музику. Ця музика зробила з Кузьми зовсім іншу людину. Він почав танцювати, ходити на дискотеки і популяризувати панк серед молоді. Потім Андрій створив свій панк-гурт, який виступав на шкільних дискотеках – «Ланцюгова реакція». Для репетицій гурт використовував актовий зал школи, де навчався Андрій.

Гурт грав на танцях та дискотеках, тоді було дуже модним, коли танцювали під «живу» музику. Співали українською, англійською та російською мовами, Кузьма мав шалену популярність у школі, граючи на дискотеках. А сам Кузьма весь час говорив: «Ми не були панками, ми панкували!»

Граючи панк-рок, Кузьма поступово захоплюється стилем «нью-романтик» – Depeche Mode, The Cure, Alphaville, Ultravox .

Сам Кузьма говорив: «Я почав грати в групі ще зі школи. У нас було модно проводити дискотеки під «живу» музику. Спочатку виконували чужі пісні, потім стали придумувати свої. А мої найперші твори з’явилися, коли мама змушувала мене грати на піаніно етюди. Вона ставила переді мною коробок сірників, і після кожного зіграного твору я повинен був виймати сірник. До тих пір, поки коробка не спорожніє. Потім я став хитрувати і від нудьги імпровізувати. И понеслось…»

Щодо імпровізацій існує кумедна історія про перший корисний контакт Андрія Кузьменка з «великим шоу-бізом», ще в босоногому дитинстві. Практично кожного літа батьки вивозили хлопчика на море. А коли Андрію було 10 років, його батька як передовика виробництва нагородили сімейною путівкою в Болгарію, на Золоті Піски. Цей курорт був модним місцем, де відпочивала музична й кінобогема, зокрема відомий режисер Микита Михалков, з яким познайомилася сім’я Кузьменко. Михалков попросив батьків Андрія доглянути за своїм сином Степаном (він був на рік молодший за Андрія), бо час режисера був розписаний від інтерв’ю до інтерв’ю, він був дуже зайнятий, а асистенти щось наплутали, з дитиною посидіти було нікому. Батьки погодилися. Так Кузьма вперше налагодив творчі зв’язки.

Тоді ж Андрій за допомогою родини Михалкових заробив свої перші гроші – 10 марок, він подавав разом з львів’янином Сергієм Малаховим тенісні м’ячики Микиті Михалкову. На цей гонорар діти купили собі «кіндер-сюрпризи», котрих раніше не тільки не куштували, а й в очі не бачили.

У 1985 році Андрій закінчив школу. Треба було вибирати, куди йти вчитися далі. Попри сподівання батьків, що син стане медиком, Андрій хоч визнавав їхню правоту, але не покидав думки про творчість.

Збираючись стати лікарем-неврологом, Андрій готує документи на вступ до Львівського медінституту. Але не поступає, бо навіть здолавши великий конкурс, з’ясовує, що потрібно дати великого хабаря. Не розгубившись, Андрій пішов вчитися в ПТУ на тинькаря, і навіть отримував стипендію – 90 рублів.

Потім він таки вступив до медичного університету на факультет стоматології, правда в Петрозаводську. А там у вільний час, якого у студентів-медиків дуже небагато, займається музикою. У 1986 році знайомиться з гітаристом Володимиром Шкондою, з яким вони спершу тільки слухали музику, а пізніше почали її грати, і створює з ним студентський музичний гурт, який сам пізніше називав першим етапом появи «Скрябіна». Володя був гітаристом, Кузьма грав на піаніно. Хлопці мали шалений успіх на всіх «капусниках» і «сейшенах».

І навіть призов до армії після закінчення першого курсу медінституту (в Росію, у місто Калінін) не зруйнував його музичні мрії. В армії, де він служить протягом 1986–1987 рр., юнаку, мабуть, подобалося – він легко сходився людьми й знайшов там нових друзів. Треба сказати, що його завжди оточували й підтримували друзі.

Кузьма пізніше говорив, що служити було не нудно, з ним в армії постійно траплялися якийсь пригоди. Одного разу, коли він застудився, потрапив у шпиталь. А там подивилися, що то медик, і замість першого курсу випадково прочитали в документах «четвертий». Взяли допомагати на операціях. Було складно, але Кузьма цей виклик прийняв, так його й не «розкусили».