Ганна Рось - Хтось сказав Мяу? Книга 1

– Тетянко, йди, будемо Маню доїти! – покликала бабуся.

Дівчинка злізла з ослика, погладила його, сказала:

– Осю (так звали ослика), погуляй поки, а піду вчитися доїти нашу козу Маню. Я ще прийду, красивий мій!

– Іа-іа, – ослик помахав головою.

Коли Тетянка пішла, маленький кошеня наблизився до ослика і запитав:

– А можна вас спитати?

– Іа-іа, – ослик знов помахав головою.

– А ви красивий?

– Тетянка каже, що красивий, – гордо відповів ослик.

– А як стати красивим? – запитав кошеня.

– Красивим треба не ставати, їм треба бути, – сказав ослик.

– А як їм бути?

– Красивим може бути кожен, – додав ослик.

– Навіть страшненький? – здивувався кошеня.

– Навіть страшненький! – підсумував ослик.

Кошеня кліпав віями, нічого не розуміючи. Ослик збагнув, що він переборщив, що маленькому кошеняті треба все детальніше пояснити.

– Красивим треба бути не зовні, а в душі, – почав пояснювати Ося, – треба робити хороші справи, робити вчинки, робити добро.

– Які добрі справи може робити маленьке кошеня? – перейнявся кошеня.

– Підемо, покажу, – запропонував ослик.

Ося і кошеня пішли до сараю, де Тетянка доїла козу Маню.

– Дивись, коза красива? – запитав ослик.

Кошеня подивився на козу, здивувався, що ж в ній красивого. Ось мама-кішка красива, м'яка, пухнаста, добра.

– Слідкуй, – сказав Ося і вони завмерли в траві.

Подоївши козу, Тетянка віддала бабусі бідончик з молоком, а сама почала розчісувати Маню.

– Моя красуня, – примовляла дівчинка, – зараз я тобі заплету косичку. Моя розумниця, Маняша-красуня.

– Зрозумів? – запитав ослик.

– Ні, – сказав кошеня і знизав плечима.

– Ну, Маня – красуня, тому що дає всім смачне молоко, – роз'яснив ослик, – зрозумів?

– Зрозумів, – задумливо сказав кошеня.

– Підемо сюди, – покликав ослик і вони пішли ближче до сараю.

Бабуся зібрала яйця, які знесла строката курочка.

– Розумниця моя, красуня моя, – хвалила бабуся.

– Зрозумів? – запитав ослик у кошеняти.

– Зрозумів, – відповів кошеня, – я піду.

Кошеня пішов в альтанку, де стояла їхня коробка. «Де я візьму молоко? Де я візьму яєчко? – думав кошеня. – У мене ж нічого немає».

Підійшовши до альтанки, кошеня побачив, що його сестричка Красунка забилася в куток, а до неї наближається величезна страшна ворона.

– Ш-ш-ш, – зашипів кошеня і кинув на ворону.

Ворона відступила, але хотіла клюнути кошеня.

– Ш-ш-ш, – зашипів кошеня і кинувся до Красунки, щоб закрити її своїм маленьким тілом.

– Киш! – підійшов тато та настрахав ворону.

Бабуся спостерігала всю картину і весело сміялася. Тетянка почула шум і теж прибігла. Вона побачила, як маленьке кошеня прикриває собою Красунку.

– Ось спритний який, – хвалила бабуся, – ворону відігнав від Красунки.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.