Алексей Росич - Джовані Трапатоні

— Джовані, я даю тобі слово, що зроблю все можливе і неможливе, аби врятувати цю вірменську принцесу Маріам, — серйозно мовила Лада. — Але ти не доказав до кінця, у чому провина цієї принцеси? Чому її мають стратити? У чому полягає її злочин?

— Її злочин лишень у тому, що вона хотіла врятувати свій маленький народ від знищення. Усвідомлюючи, що жоден вірменський ворон не зможе здавати до канцелярії ДДТ по три тисячі ґудзиків щомісяця, вона домовилась із китайським воронячим володарем. Згідно з цією таємною угодою, китайські ворони мали побудувати у своїх горах фабрику з виготовлення ґудзиків. На цій фабриці вони мали виробляти новенькі ґудзики та продавати їх у необхідній кількості вірменській принцесі, яка, своєю чергою, розраховувалася б цими новенькими ґудзиками за весь вірменський народ.

— Слухай, Джовані, та це просто супервигадка! Ця Маріам надзвичайна розумниця! Але в чому ж усе-таки її злочин?

— Яка ж ти некмітлива! — обурився Трапатоні. — Невже ти не розумієш, що одразу ж знайшлася купа підлабузників, які залюбки виказали ДДТ, як саме ошукує його Маріам?! Невже ти не знаєш, що підлабузників у наш час більше, ніж пилюки у ваших людських містах?!

— Ні-ні, усе, що стосується підлабузників та їхніх мізерних вчинків, мені відомо. Я не можу зрозуміти, в чому завинила Маріам? Адже вона, наскільки я зрозуміла, вчасно розраховувалась ґудзиками за весь свій народ?

— Але ж ґудзики! Ґудзики були несправжніми! — Джовані вже остаточно урвався терпець від Ладиних наївних запитань. — Новий, щойно вироблений ґудзик не може вважатися справжнім! Адже чудово зрозуміло, що серед нових ґудзиків аж ніяк не може знайтися той потрібний справжній ґудзик, за допомогою якого ДДТ колись чаклував своє перенародження! Тільки відірваний, знайдений або викрадений ґудзик може вважатися справжнім! Хіба це не зрозуміло?!

— Зрозуміло. Але в такому разі навіщо ти збираєшся купувати нові ґудзики?

— Фух, як ти мене втомила… На будь-яке правило є виняток, це по-перше. А по-друге, у мене немає вибору. Тому я просто виваляю усі ґудзики у пилюці.

— А де це ти на Різдво, коли все засипано снігом, знайдеш пилюку?

— Треба знати місця, дівчинко, — стомлено відповів Джовані.

Лада навіть не встигла нічого мовити, як у двері її дитячої кімнати зненацька голосно постукали і почувся стурбований голос садівника Ши Бо:

— Панночко, відчиніть! Це я — Ши Бо, панночко!

Лада кинулася до дверей і швидко відчинила.

— Господи, пане Ши Бо, що сталася? — запускаючи до кімнати садівника, розгублено запитала вона.

— Ні-ні, нічого. Не турбуйтеся, панночко, все чудово, — садівник поправив на голові жовту хусточку. — Просто… Просто забарився. А мені страшенно не хотілося, аби ви мене так довго чекали.

І саме тоді, коли пан Ши Бо збирався приязно всміхнутись, як то він завжди робив, розмовляючи з кимсь, саме в цю мить у двері знову хтось постукав.

— Хто там? — Лада прислухалася до якогось дивного сопіння за дверима.

— Це я, панночко, Родман, — пробасив дворецький.

— Що сталося, Родмане? — навмисно намагаючись позіхати, сонним голосом запитала вона.

— Панночко, до вашої кімнати щойно залетіла ворона!

— Не ворона, а ворон… — обурено прошепотів Джовані. — Гидотний убивця не може відрізнити ворона від ворони. І то вже аж ніяк не щойно залетів, а добрячих півгодини тому.

— Що-що? — позіхаючи, перепитала Лада.

— Ворона, панночко, ворона, — лагідно пояснив дворецький. Буквально мить тому у ваші двері залетіла ворона з жовтою пов’язкою на голові. Я, панночко, звичайно, страшенно перепрошую за клопіт. Дуже вас прошу, дозвольте мені, будь ласка, оглянути вашу кімнату.

— О ні-i, тільки не це… — непритомно вигукнув Трапатоні та, одразу втративши свідомість, звалився під стіл.

Ши Бо здивовано провів поглядом незграбний політ Джовані зі столу та знову поправив жовту хустинку на своїй голові. Подивившись на Ладу, він заперечливо захитав головою:

— Не впускайте його, панночко… В жодному разі не впускайте…

— Я зрозуміла, — прошепотіла Лада у відповідь. — Допоможіть цьому воронові, пане Ши Бо. І, благаю вас, швидше, а я поки розберуся з цим занудою Родманом.

Садівник Ши Бо кинувся підіймати з-під столу бідолашного Джовані, а Лада, награно позіхнувши, знову підійшла до дверей.

— Родмане, як ви думаєте, якщо мій тато дізнається, що ви нахабно дозволили собі розбудити його улюблену доньку, що він може з вами зробити?