Л. Баум: Мудрець Країни Оз

І, добре все обмізкувавши, Біні Ару вирішив записати свій секрет у такому потаємному місці, де сам він міг би його прочитати навіть через багато років, але де на нього не набрів би ніхто інший.

Це була дуже розумна думка. Тільки де ж знайти таке місце? Біні Ару блукав по всьому блюдці на вершині Гори Жвак, але нічого підхожого так і не знайшов. І зрештою Біні Ару дійшов висновку, що краще за все написати своє чарівне слово десь у власному домі.

Біні Ару мав дружину на ім’я Мопсі Ару, яка славилась тим, що вміла пекти смачні пироги з ягідьми, а ще в нього був син на ім’я Кікі Ару, який взагалі не славився нічим, його знали тільки як злого й вередливого хлопчика, що завжди нарікав на свою долю і вважав себе нещасним, бо йому кортіло спуститися з гори й побувати у великому світі, а тато не дозволяв цього робити. Ніхто не звертав на Кікі Ару жодної уваги, бо й він ніскілечки ні з ким не рахувався.

Кожного року на Горі Жвак мрійники влаштовували святковий фестиваль, у якому брало участь усе населення. Фестиваль відбувався в центрі блюдцеподібної країни і присвячувався тільки веселощам та розвагам. Молодь танцювала й співала пісень; жінки подавали на столи вишукані страви, а чоловіки грали на музичних інструментах і розповідали чарівні казки.

Кікі Ару завжди ходив на такі свята з своїми батьками, але щоразу похмуро сідав десь поза колом, не танцював, не співав і навіть не розмовляв з іншими хлопчиками та дівчатками. Отже, навіть у дні фестивалів Кікі Ару не почував себе щасливішим. Тому цього разу він заявив Біні Ару та Мопсі Ару, що нікуди не піде. «Краще залишатися вдома і бути нещасним на самоті», сказав він, і батьки з радістю задовольнили його бажання.

Та, залишившись удома сам, Кікі надумав заглянути в батькову особисту кімнату, хоч йому туди заборонялось ходити. Хлопчик хотів подивитись, чи не знайдеться там якихось речей, що ними користувався Біні Ару, коли ще займався чарівництвом.

Щойно переступивши через поріг, Кікі раптом зачепився носком черевика за одну з дощок у підлозі. Він понишпорив по кімнаті, але не знайшов навіть слідів батькових чарівницьких інструментів. Усе було знищено.

Вкрай незадоволений, Кікі Ару зібрався вже вийти з кімнати, коли раптом знову спіткнувся об ту саму дошку в підлозі. Це примусило його замислитись. Оглянувши дошку уважніше. Кікі помітив, що вона була зірвана, а потім знову прибита, і тому трохи випиналась над іншими мостинами.

Для чого ж батькові треба було зривати дошку? Невже він заховав під нею свої чарівничі інструменти?

Кікі взяв долото і підважив дошку, але не знайшов там нічого. Він уже хотів покласти дошку на місце, коли вона раптом вислизнула у нього з рук і перевернулась. Кікі побачив, що на зворотному боці дошки щось написано. У кімнаті було темнувато, тому він підійшов з дошкою до вікна й уважно почав її розглядати. Незабаром хлопчик збагнув, що то було найдокладніше пояснення до чарівного слова «пирзкхгл». Вимовивши правильно це слово, можна в єдину мить обернути будь-кого на що завгодно. А варто його лиш повторити, і все стане знову, як було раніше.

Спершу Кікі Ару не зовсім зрозумів, який чудовий секрет за цим криється. Але він подумав, що це йому якось може знадобитися. Тому хлопчик узяв клаптик паперу й точно скопіював собі вказівку, як треба вимовляти «пирзкхгл». Потім він згорнув папірець, поклав його в кишеню, а дошку знову прибив до підлоги так, що ніхто не міг би й запідозрити, що її чіпали.

Після цього Кікі Ару вискочив у сад і, сівши під деревом, почав уважно вивчати записане.

Йому завжди кортіло вирватися з Гори Жвак і побачити великий світ — особливо Країну Оз. І ось тепер у нього майнула думка, що коли б він міг обернутись на птаха, він літав би куди завгодно і повертався б додому в будь-який час. Але для цього перш за все треба вивчити напам’ять вимову чарівного слова, бо птах не здатний носити при собі папірець і не зможе знову обернутись на Кікі, якщо забуде записане.

Отож хлопчик вчив і вчив це чарівне слово, повторюючи його сам собі сотні разів, аж поки впевнився, що вже ніколи його не забуде. Та щоб передбачити все до кінця, він ще й заховав папірець у бляшанку, яку поставив у занедбаному куточку саду і присипав зверху дрібними камінцями.

Тимчасом уже почало сутеніти, а Кікі хотілось спробувати обернутись на щось, поки батьки повернуться з фестивалю. Хлопчик підійшов до веранди свого будинку і сказав:

— Я хочу стати великим, сильним птахом, таким, як яструб, — пирзкхгл !