Тамара Альохіна - Сад як Всесвіт

Зима цього року видалася суворою і сніжною. Та щойно пригріло березневе сонечко, ми з онуками – Кирилком і Лізою – вирушаємо у Ботанічний сад!

– У цьому саду, дітки, чимало різних планет: Розарій, Хвойний ліс, Березовий гай, Сад магнолій, Сад бузку, Зимовий сад, Карпати, Едемський сад, Маленький Крим.

– Так багато? – дивуються діти.

– Багато, але знайомитися з ними будемо поступово: спершу навідаємося до однієї планети, а тоді перелетимо на іншу.

– То виходить, – каже Кирило, – що наші прогулянки будуть схожі на міжпланетну подорож?!

– Звісно! Ось лише часу нам знадобиться значно менше.

– А як же пригоди? – запитує онук.

– Будуть і пригоди!

– А великі відкриття?

– Неодмінно!

– А чудеса і чаклунство? – цікавиться Ліза.

– Будуть і чудеса!

– Коли ж вони почнуться, бабусю?

– Просто зараз! Адже ми заходимо в оранжерею, де цілий рік цвітуть і плодоносять тропічні рослини.

– Отут, у цій скляній будівлі під ковпаком?

– Під куполом, – уточнюю я.

Щойно ми заходимо в оранжерею, нас обволікає вологе тепло.

– Скрізь іще сніг лежить, – дивується Ліза, – а тут справжнє літо!

– На цій планеті мешкають рослини, які люблять тепло й вологу, такі, наприклад, як ці орхідеї!

– Вони схожі на великих білих метеликів! – завважує онучка.

– Справді, – погоджуюся я.

– А ці крихітні і смугасті квіти, – запитує Кирило, – теж орхідеї?

– Теж.

– І ті, схожі на черевички?

– Так.

– Скільки різних видів! – дивуються діти.

– У природі їх значно більше! Світ орхідей дуже цікавий і варто познайомитися з ним ближче.

– Дивовижні квіти! Чарівні квіти! – захоплюється Ліза.

– Поглянь, бабусю, а на цьому дереві – дині! – дивується Кирило.

– Це папайя, вона росте в Африці, ось лише там плоди, та й саме дерево, набагато більші. А в наступному залі нас чекає острів Мадагаскар, точніше, його зменшена копія.

– Які високі кактуси! – дивується Кирилко. – А інші круглі, як барильце, і на них жовті квіти.

– Занадто колюча картинка, – мовить Ліза. – Бр-р-р!

– Проте в сусідній оранжереї жодних колючок – і ціле море кольорів.

Ми входимо в зал, де у великих діжах квітнуть азалії та камелії. У кожній діжці – іншого кольору!

– Білі, рожеві, – починає перераховувати Ліза.

– А ще коралові, пурпурні й лілові, – підхоплюю я.

– Це ж справжнє чаклунство! – вигукує онучка.

– Яке ж це чаклунство, адже їх виростили люди! – заперечує Кирилко.

– Тобто, щоб створити диво, на твою думку, не треба робити нічого особливого?!

– Кирилко має рацію, – погоджуюсь я, – для цього найчастіше доводиться виконувати звичайнісіньку роботу!

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.