Іван Ющук - Троє на Місяці

— У мене є твій мотузок. Схопимося за нього, і легше буде йти. — Капітан дістав капроновий мотузок, подав один кінець товаришам, а другий затиснув у руці й перший рушив на гору. За ним потяглися Граматик і Незнайко. Пагорб був крутий, так що часом доводилося допомагати собі й руками. Проте хлопці досить-таки швидко дісталися на його верхівку.

— Ху, — видихнув Незнайко й сів на виступ. Капітан і Граматик теж знайшли камені й посідали. Усе-таки потомилися.

Кожен спочатку крадькома подивився на біло-бузково-рожево-блакитну Землю, а потім перевів погляд униз, в долину, що тягнулася з північного боку гір. Он піратський корабель, і біля нього кам’яним стовпом застиг циліидроголовий робот-вартовий. Ближче заклякли в обіймах два роботи; мов у траурній варті, завмерли залізні подоби людей навколо пі-мезонної установки; розігрують німу сцену циліндроголовці в котловані біля крайньої справа гори. Ніде аніпайменшого руху. І зірки — хоч би тобі кліпнула яка на цьому одноманітно чорному небі. Ніби час скам’янів, як у зачарованому царстві.

Перший порушив мовчанку Граматик:

— Пора вже подавати назви цим місцям. А то без назв важко орієнтуватися. Щоразу мусиш тикати пальцем: “тамо”, “он туди”.

— Передусім треба поназивати оці гори, бо, справді, незручно й нецікаво казати: “перша гора від Землі”, “друга гора”, — підтримав його Капітан. — Називай, Граматику… Але постривай-но, спочатку я хочу дати назву цьому долові, що під горами. Можна?

— Давай, — в один голос обізвалися Граматик і Незнайко.

— Цей діл я називаю Обсерваторною долиною . Колись тут буде збудовано обсерваторію. Згода?

— Згода.

— А тепер ти, Граматику, називай гори.

— Оскільки гір чотири, то я назвав би їх іменами чотирьох засновників Києва: першу, — Граматик повів рукою праворуч, — Кий ; цю, на якій ми сидимо , Щек ; далі Хорив і останню — Либідь .

— Ти вже раніше казав, що останню варто назвати Либідь , бо вона біла, — пригадав Капітан. — А що означають назви Кий, Щек і Хорив ?

— Кий означає “кий”, — вихопився Незнайко. — Хіба не так?

— Майже так, — не заперечив Граматик. — Тільки треба мати на увазі, що значення слів із часом може змінитися. Трохи змінилося за півтори тисячі років і значення слова кий : тепер воно означає просто “палиця”. Але по тому, яке значення це слово має в інших слов’янських мовах — сербськохорватській, словенській, чеській, нижньолужицькій, — можна здогадуватися, що колись воно означало “булава”, або “окута залізом довбня”.

— А чому ти так вважаєш? — запитав Капітан. — Я десь читав, що це осетинська чи норманська назва.

— Ні, це слово таки наше, слов’янське, — не погодився Граматик. — Воно одного кореня із словом кувати — куй , тільки звук у в ньому змінився на и , як у словах дух — дихати, сухий — висихати . Корінь кий є ще й у таких наших словах, як киянка, тобто “довбешка, дерев’яний молоток”, киях — так у деяких місцевостях називають рогіз та кукурудзяні качани. І всі предмети, названі цими словами, нагадують булаву — мають на кінці потовщення…

— А Щек — це, мабуть, не наша назва? — засумнівався Капітан. — Адже такого чи подібного слова в нашій мові нема.

— Нема, — погодився Граматик. — Але треба знати, що зі слов’янськими мовами споріднені також деякі неслов’янські мови, наприклад німецька, англійська, хоч вони й відділилися одні від одних дуже-дуже давно. А те, що зникло в одній мові, могло зберегтися в іншій. Справді, в німецькій мові є подібне слово Stich, яке колись означало “спис” (від нього походить російська назва штык ) В англійській мові збереглося давнє слово stick, яке й тепер означає, крім іншого, також “колоти”, “полювати зі списом”. Ми перейняли це слово у формі стек для назви гнучкої палички, якою поганяють коней під час верхової їзди.

— Але ж у німецькій та англійській мовах ці слова, що ти назвав, починаються на ст, шт , а назва Щек має на початку щ, — зауважив Капітан.

— А ст і щ чергуються: пустити — пущу, кістка — кощавий або російське куст і українське кущ, — відбив напад Граматик.

— Отже, — підсумував Капітан, — по-теперішньому Кий — це Булава , а Щек — це Спис .

— А пам’ятаєте, — втрутився в розмову Незнайко, — у фільмах про індіанців: Гостра Стріла, Довгий Карабін, Соколине Око …

— Мабуть, нашим прапредкам теж доводилося багато воювати, якщо вони своїм вождям давали такі войовничі імена. А що ж означає Хорив ?