Герберт Джордж Веллс: Невидимець (збірка)

А потім додав: «Очевидячки, ні. Такий весь забинтований і завинутий, ніби його розшукує поліція».

На розі Глісону він побачив Гола, котрий нещодавно одружився з господинею готелю «Карета і коні», де зупинився незнайомець. Зараз він їхав у Айпінг, звідки возив людей на станцію Сидербридж, отож Тедді зустрів його саме на зворотній дорозі. Судячи з його їзди, Гол, вочевидь, на деякий час зупинявся в Сидербриджі. Проїжджаючи мимо, він гукнув:

— Привіт, Тедді!

— Знаєш, у тебе вдома чудернацький гість, — сказав Тедді.

Гол дружелюбно зупинився.

— Щось сталося? — запитав він.

— У «Кареті й конях» дуже дивний клієнт зупинився, — мовив Тедді. — Хай Бог милує!

І він у яскравих тонах розповів Голу про його дивакуватого гостя.

— Виглядає, ніби він замаскований, уявляєш? Якби людина зупинялась у мене, я б хотів побачити її обличчя, — сказав Генфрі. — Але жінки такі довірливі… особливо коли це стосується іноземців. Він винаймає у вас кімнати, навіть не назвавши свого імені, Голе.

— Та невже? — мовив Гол, який не відзначався кмітливістю.

— Так, — сказав Тедді. — Заплатив за тиждень наперед. І тому, хай ким він є, тепер ти не зможеш позбутись його швидше, ніж за тиждень. І в нього великий багаж, що прибуде завтра, принаймні так він каже. Будемо сподіватися, що в коробках виявиться не каміння, Голе.

Потім він розповів Голу, як його тітку в Гастингсі ошукав якийсь незнайомець із порожніми валізами. Загалом він залишив Гола в роздумах і підозрах.

— Поїхали, старенька, — звелів Гол коняці. — Здається, доведеться дещо вирішити.

А Тедді продовжував свій шлях зі значним полегшенням.

Але замість усе вирішити, Гол, повернувшись додому, ще й отримав прочухана від дружини за те, що так багато часу згаяв у Сидербриджі, й на його тихі розпитування вона відповідала кусюче, вказуючи на їхню недоречність. Але зерно підозри, котре посіяв Тедді, проросло в голові у містера Гола, незважаючи на відмову дружини що-небудь розповідати.

— Ти нічого в цьому не тямиш, — сказав містер Гол, твердо вирішивши за найближчої можливої нагоди з’ясувати якнайбільше про особистість свого гостя. І потому як незнайомець пішов спати о пів на десяту, містер Гол рішуче ввійшов у вітальню і суворо почав роздивлятися меблі своєї дружини — просто для того, щоб показати, що тут господар він, а не приїжджий. Потім він став старанно, майже зневажливо, перевіряти математичні розрахунки, котрі відвідувач мав необережність залишити. Перш ніж піти спати, він наказав місіс Гол ретельно оглянути незнайомців багаж, який доставлять наступного дня.

— Ти б ліпше переймався власними справами, Голе, — відтяла місіс Гол, — а я займатимуся своїми.

Вона ще більше огризалась, тому що незнайомець, понад усякий сумнів, був і справді дивним як на відвідувача, і вона й сама не була в ньому впевнена. Вночі вона прокинулася: їй наснились здоровезні, як ріпи, білі голови, що сунули за нею на довжелезних шиях і з величезними чорними очима. Але вона була розсудливою жінкою, отож подолала свої страхи, перевернулася на другий бік і знову заснула.

Був двадцять дев’ятий день лютого, початок відлиги, коли дивна особа нізвідки з’явилася в Айпінгу. Наступного дня, коли навкруги танув сніг, прибув і багаж… і дуже незвичним виявився цей багаж. Там і справді було декілька дорожніх скринь, що знадобляться будь-якій розумній людині, але крім цього, була там і коробка з книжками й записниками — великими, товстими томиками, декотрі з яких були списані нерозбірливим почерком, — і сотня інших скринь, коробок і сумок, що вміщували предмети, обв’язані соломою. Проте Голу здалося, що в соломі були самі скляні пляшки. Незнайомець, одягнений у пальто, капелюх і рукавиці, нетерпляче вийшов назустріч візку Фіренсайда, поки Гол із ним базікав, готуючись занести речі в будинок. Він вийшов, навіть не помітивши собаки Фіренсайда, котрий неуважливо обнюхував Голові ноги.

— Заносьте коробки всередину, — звелів гість, — я і так досить довго на них чекав.

І, спустившись до візка, він узяв найменшу скриню, маючи намір віднести її до хати. Однак, тільки-но його побачив собака Фіренсайда, то одразу ж дико загарчав і настовбурчив шерсть, і коли гість кинувся до сходів, собака нерішуче підстрибнув — кинувся просто йому на руку.