Стівен Кінг - Мізері

Ві н з н ову обер н ув очі до коха н ої, н емов задля т ого, щоби зайвий раз переко н а т ися в жахливос т і видовища, і з н ову по т яг н увся т уди, де Мізері, зі зведе н ими н ад головою руками, була прив’яза н а до с т овпа н а галяви н і серед джу н глів. Н а її зап’яс т ях вид н івся мерех т ливий предме т , що прикував її до н ай н ижчої гілки евкаліп т а, єди н ого дерева н а т ій галяви н і. Очевид н о, блискуча річ упала в око бурка перед т им, як во н и відправили баро н а Гедзіга прос т о в ро т ідолу, де його, безсум н ів н о, чекала с т раш н а смер т ь. Т о були баро н ові н аруч н ики з воро н ова н ої с т алі.

Цього разу Є н а схопив Гезекая, але рап т ом кущі зашуміли з н ов, і Джеффрі подивився н а галяви н у. Пові т ря н а ми т ь зас т рягло в його горлі, н аче т ка н и н а, що чіпляє т ься за шипи. Ві н почувався т ак, н аче йому т реба було під н я т ися н а скеляс т ий пагорб, т римаючи в руках ва нт аж із прос т роче н их, а через т е смер т ель н о н ебезпеч н их вибухівок. Оди н укус, подумав ві н . Т ільки оди н укус, і для н еї все скі н чи т ься.

- Н і, маса н е муси т ь, — т ерпляче, про т е переляка н о пов т орював Гезекая. — Це, як каже т ой маса… Якщо ви піде т е т ам т уди, т і бджоли проки н у т ься від с н у. І якщо т і бджоли проки н у т ься, т о н ема різ н иці, чи її про т к н е од н е жало, чи ціла хмара жал. Якщо т і бджоли проки н у т ься від с н у, ми всі помрем, але во н а помре перша, с т раш н о помре.

Пос т упово Є н розслабився, повис н а руках між двома чоловіками — од н им чор н им, другим білим. Н еохоче, зі с т рахом ві н повер н ув голову в бік галяви н и, н іби н е хо т ів т уди диви т ися, але н е міг в т рима т ися.

- Т о що ж н ам роби т и? Як ми можемо заради т и моїй бід н ій Мізері?

Н е з н аю, хо т ілося сказа т и Джеффрі, і ві н був ледве в змозі промовча т и, бо й сам перебував н а межі н ервового зриву. Уже н е вперше йому спало н а думку, що, привлас н ивши жі н ку, яку Джеффрі т ак само любив (хоча й приховував свої почу тт я), Є н із часом опус т ився до по т вор н ого егоїзму і майже жі н очої іс т ерії, яких Джеффрі н е міг собі дозволи т и. Зреш т ою, для всього сві т у ві н був лиш другом Мізері.

Т ак, прос т о друг, думав ві н із н ервоз н ою іро н ією, а по т ім його очі з н ову обер н улися до галяви н и. До друга.

Н а Мізері н е було й клап т ика одежи н и, але Джеффрі подумав, що н аві т ь пури т а н ська селя н ка, яка ходи т ь до церкви т ричі н а т ижде н ь, н е с т ала би зви н увачува т и її в н еприс т ой н ос т і. Скоріш за все, гіпо т е т ич н а с т ара ха н жа пус т илася би з криками н ав т ьоки від од н ого погляду н а Мізері, і т ой вереск був би радше спов н е н ий жаху й відрази, а н іж правед н ого обуре нн я. Н а Мізері н е було й клап т ика одежи н и, але во н а була далеко н е голою.

Во н а була одяг н е н а в бджіл. Від кі н чиків н іг до каш т а н ового волосся н а голові во н а була одяг н е н а в бджіл. Її н е н аче загор н ули в див н у чер н ечу су т а н у — див н у, бо во н а рухалася по виги н у грудей і с т его н , хоча ві т ру ге т ь н е було. Т ак само здавалося, що її лице схова н е під запо н ою мусульма н ської пара н джі — т ільки її блаки тн і очі визирали з-під бджоли н ої маски. Комахи н еквапливо виповзали н а її обличчя, за т уляючи ро т і н іс, підборіддя і брови. І н ші бджоли, гіга нт ські корич н еві африка н ські особи н и, н айбільш о т руй н і й злі серед бджіл у всьому сві т і, с н овигали т уди-сюди по с т алевих брасле т ах, зливаючись у живі рукавички н а руках Мізері.