«А моя машина? Моя «камаро» також десь у цьому колі. Чи знайшла її поліція?»
Навряд, подумав Пол. Він був знаменитістю. Якби знайшли машину, зареєстровану на його ім’я, елементарна перевірка одразу би показала, що він побував у Боулдері, а потім зник. Якби знайшли його понівечену порожню машину, то розпочали би пошуки, про це заговорили би в новинах…
«Вона ніколи не дивиться новини по телебаченню, ніколи не слухає радіо, якщо, звісно, у неї немає навушників».
Ситуація трохи скидалася на оповідання з циклу Шерлока Голмса — про песика, який не гавкав [41] Ідеться про оповідання сера Артура Конана Дойла «Срібний» (1892), у якому собака не загавкав під час убивства хазяїна, тож Шерлок Голмс дійшов висновку, що тварина знала вбивцю.
. Машину ще не знайшли, бо копи не приходили. Якби її вже виявили, то поліція перевірила би кожного мешканця цього уявного кола, чи не так? А скільки людей можуть проживати в такому колі, на верхів’ях Західного схилу [42] Colorado Western Slope — частина штату Колорадо на захід від Континентального американського вододілу.
? Ройдмани, Вілкс, може, ще з десяток інших?
І те, що машину поки не знайшли, не означало, що її взагалі не знайдуть.
Його багата уява (такої не було ні в кого по материній лінії) взяла гору. Коп був високим, із холодним красивим обличчям, і, здається, бакени були трохи довші, ніж установлено. Він мав на носі темні сонцезахисні окуляри, в яких опитуваний міг бачити лише відображення власного лиця. У голосі чувся гугнявий діалект вихідця з Середнього Заходу [43] Midwest — один із чотирьох географічних регіонів США, в який входять 12 центральних і північно-східних штатів.
.
«Ми знайшли перекинуту машину на півдороги вниз по схилу Гамбаггі. Вона належить відомому письменнику на ім’я Пол Шелдон. На сидіннях та панелі приладів була кров, а його й слід загув. Може, вибрався та пішов собі, мов зачарований…»
Враховуючи стан ніг Пола, таке припущення більше скидалося на жарт, але звідки їм знати, які він мав травми. Вони могли лише припускати, що як Шелдона немає в машині, то він мав достатньо сил пройти хоч якусь відстань. Подібні міркування навряд чи наштовхнуть їх на те, щоби розглянути малоймовірну можливість викрадення, принаймні не зараз, а може, й ніколи.
«Ви не пам’ятаєте, чи бачили когось на дорозі в той день, коли була гроза? Високий чоловік сорока двох років із рудуватим волоссям. Можливо, вдягнений у сині джинси, картату фланелеву сорочку та парку. З вигляду — наче трохи пришиблений. Чорт забирай, може, він навіть імені свого не пам’ятав!»
Енні пригостить його чашкою кави на кухні. Енні переконається, що всі двері між кухнею та гостьовою кімнатою надійно зачинені. На випадок якщо Пол почне стогнати.
«Та ні, офіцере, жодної живої душі не бачила. Я, власне, чимдуж поквапилася з міста додому, коли Тоні Робертс сказав, що той страшний циклон так і не повернув на південь».
Коп поставить чашку та встане з-за столу.
«Що ж, мем, як ви побачите когось із такими прикметами, не зволікайте та одразу зв’яжіться з нами. Він досить відома особа. Про нього писали в журналі «Піпл» [44] «People» («Люди») — найпопулярніший американський щотижневик про знаменитостей.
, ще в парочці інших…»
«Неодмінно, офіцере!»
І коп подасться геть.
А може, подібна ситуація вже відбулася, а Пол просто нічого не знав. Може, поки він забувався наркотичним сном, реальний прототип чи прототипи уявного копа вже відвідали Енні. Бачить Бог, він достатньо часу провів у відключці. Він розмірковував далі та вирішив, що це малоймовірно. Він був не якимсь там Джо Бло з Кокомо, блудьком без роду та племені. Про нього писали в «Піпл» (після виходу першого бестселера) та «Ас» [45] «Us» («Ми») — американський щотижневик про знаменитостей, моду та індустрію розваг.
(після першого розлучення), про нього було питання в недільній колонці Волтера Скотта «Парад знаменитостей» [46] «Walter Scott’s Personality Parade» — колонка в журналі «Parade», де смакуються подробиці особистого життя зірок.
. Мали відбутися повторні перевірки: може, по телефону, може, копи самі мали приїхати. Коли пропадала знаменитість (навіть така псевдознаменитість, як письменник), поліція ставала особливо наполегливою.
«Друже, це всього лиш здогадки».
Може, здогадки, а може, логічні висновки. Так чи інакше, це все одно краще, ніж просто лежати й нічого не робити.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу