Стивен Кинг - Доктор Сон

Згори над ними на зміну «Вай-Ем-Сі-Ей» прийшла «Я переживу». [65] «I Will Survive» — хіт 1978 р. співачки Ґлорії Ґейнор (нар. 1949 р.), одна з найвідоміших пісень епохи диско, яку досі виконують безліч артистів різних музичних стилів. І тут, наче він тільки й чекав нової пісні, Кінгслі всунув Денові рекомендації назад до течки і передав її через стіл.

«Він збирається мені відмовити» .

Але після дня точних прозрінь це виявилося мимо цілі.

— Це все гарно, але я збагнув, що тобі значно комфортніше працювалося б у Центральному шпиталі Нью-Гемпширу або в хоспісі, тут, у нашому місті. Можливо, з твоєю кваліфікацією ти навіть підійшов би «Домашнім доглядачам» [66] Офіційні агенції, які забезпечують у США домашнім доглядом старих або хронічно хворих, вимагають від своїх працівників найвищої кваліфікації. — я бачу, ти маєш посвідчення спеціаліста з надання першої допомоги і ще кілька медичних сертифікатів. Згідно з ними, знаєш, зокрема, як упоратися з дефібрилятором. А чи ти чув про «Домашніх доглядачів»?

— Так. І про хоспіс я думав. А тоді побачив міську толоку, і Тінітавн, і потяг.

Кінгслі гмикнув:

— Мабуть, був би не проти іноді побути його машиністом, чи не так?

Ден збрехав, не вагаючись:

— Ні, сер, не думаю, щоби мене це зацікавило. — Зізнання, що йому мріється вмоститися у ковшоподібному водійському сидіння ГТО і покласти руки на той штурвал з обрізаного автомобільного керма, майже напевне привело б до запитання про водійські права, а далі до розпитувань, яким чином він їх позбувся, ну а насамкінець до пропозиції покинути кабінет містера Кейсі Кінгіслі, і то негайно. — Я той хлопець, що здебільша біля граблів та газонокосарок.

— А також здебільша той, що схильний до короткотермінових робіт, судячи з твоїх паперів.

— Скоро я вже десь осяду. Гадаю, мій організм вже випрацював більшість свого запасу жаги мандрів. — Він подумав, чи прозвучала ця фраза для Кінгслі такою ж нікчемною маячнею, якою вона здалася йому самому.

— Короткотермінову роботу я тобі лише й можу запропонувати, — сказав Кінгслі. — Щойно закриються на літо школи…

— Біллі мене попередив. Якщо я вирішу ще залишитися тут, коли настане літо, тоді спробую хоспіс. Фактично, я можу подати туди заяву завчасно, якщо ви не будете проти.

— Мені однаково, що так, що інакше. — Кінгслі позирав на нього цікавим оком. — Помираючі люди тебе не бентежать?

«Твоя мати померла там, — подумав Денні. — Схоже, що сяйво врешті-решт не пропало; воно навіть ховатися не збиралося. — Коли вона відходила, ти тримав її за руку. Її ім’я було Еллен» .

— Ні, — відповів він. А потім, сам не знаючи навіщо, додав: — Ми всі помираючі. Цей світ усього лише хоспіс зі свіжим повітрям.

— Ще й філософ до того ж. Ну, містере Торренс, гадаю, що я тебе прийму. Враженням Біллі я довіряю — він рідко помиляється щодо людей. Тільки не запізнюйся на роботу, не з’являйся на роботу п’яним, не з’являйся на роботу з червоними очима чи з запахом дуру. Якщо бодай щось з такого трапиться, помандруєш собі далі, бо Рівінгтон Хаус не захоче мати з тобою нічого до діла — я про це подбаю. З цим нам усе ясно?

Ден відчув, як в ньому стрепенулося обурення,

( уїдливе чмо )

але він його задавив. Тут гра йшла на полі Кінгслі і його м’ячем.

— Кришталево.

— Можеш починати вже завтра, якщо тобі так годиться. Кімнат на оренду в місті повно. Якщо бажаєш, можу зателефонувати до пари місць. Ти спроможний платити дев’яносто за тиждень, поки не отримаєш свій перший зарплатний чек?

— Так. Дякую вам, містере Кінгслі.

Кінгслі махнув рукою.

— На поки що я б рекомендував готелик «Червоний дах». Ним керує мій колишній шуряк, він тобі зробить знижку. Ми дійшли згоди?

— Дійшли.

Все це відбулося з надзвичайною швидкістю, як ото бува стають на місце кілька останніх пазлів складної, тисячогранної головоломки. Ден нагадав собі не довіряти відчуттям.

Кінгслі підвівся. Він був дебелим чоловіком, тож для нього це був повільний процес. Ден також став на рівні, і коли Кінгслі простягнув йому понад столом свою, завбільшки як окорок, долоню, Ден її потиснув. Тепер згори гупали «КейСі & Оркестр Сонячного Сяйва», [67] «KC & the Sunshine Band» — диско-фанк гурт, популярний у 1970-х; «That’s The Way I Like It» — їхній хіт 1975 р., текст якого в той час вважався ризиковим через легкі сексуальні натяки. розповідаючи всенькому світу, що саме таким чином їм подобається, ого-ого, ага-ага.