— Нібито , — повторила Роза. Їй не хотілося в таке вірити. — Хтось іще інший це бачив? Баба? Су?
— Ні.
Вона знизала плечима, немов кажучи «ну от, бачите» . Далі дискусія не пішла, бо в двері уже постукав Джиммі, і цього разу вона зраділа заваді.
— Заходь!
Джиммі просунув досередини голову:
— Я не зайвий, можна?
— Так! Коли ти вже тут, то чому не привів із собою ще й «Рокетс» і великий парадний оркестр Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі? [286] «The Rockettes» — заснована 1925 р. танцювальна трупа мюзик-холу «Радіо-Сіті» в Нью-Йорку; «UCLA Bruin Marching Band» — заснований 1921 р. великий студентський духовий оркестр, який грає на всіх домашніх матчах університетської футбольної команди, дає концерти, а також записується на диски і знявся в десятках фільмів.
Чорти мене забирай, а я всього лиш хотіла увійти в медитацію, після того як провела кілька приємних годин, вичавлюючи грязоту собі з тельбухів.
Крук послав їй помірно докірливий погляд, та вона його, либонь, і заслужила — можливо , заслужила, бо ці люди всього лише виконували ту роботу Правдивих, про яку вона їх сама просила — проте, якщо Крук коли-небудь посів місце в капітанському кріслі, він би її зрозумів. Жодної хвилини на саму себе, хіба що пригрозиш їм смертельно болючим покаранням. А в багатьох випадках навіть це не діє.
— У мене є дещо, на що тобі, можливо, буде цікаво поглянути, — сказав Джиммі. — А оскільки Крук і Горіх вже були тут, то я й вирішив…
— Я знаю, що ти вирішив. Що там таке?
— Я продовжував полювати в інтернеті на новини про ті два міста, які ти тоді виокремила — Фрайбург і Енністон. І знайшов це у «Юніон Лідері» . Це було в газеті за минулий четвер. Може, воно тут і ні до чого.
Вона взяла аркуш. Головна стаття там була про якусь загумінкову школу, яка через урізання бюджету згортає свою футбольну програму. Під нею містилася коротша замітка, яку Джиммі окреслив колом.
«КИШЕНЬКОВИЙ ЗЕМЛЕТРУС» — ПОВІДОМЛЯЮТЬ З ЕННІСТОНА
Наскільки дрібним може бути землетрус? Доволі дрібним, якщо вірити людям з Ричленд-корт, короткої Енністонської вулиці, що впирається у річку Сако. Минулого вівторка, як повідомили кілька мешканців цієї вулиці, вони стали свідками струсу, від якого торохтіли вікна, здригалися підлоги і покотився посуд з полиць. Ден Борленд, пенсіонер, який живе в кінці вулиці, показав тріщину, що впоперек перетнула його свіжозаасфальтовану під’їзну алею. «Якщо бажаєте доказу, ось він», — сказав він.
Хоча Центр геологічних спостережень у Рентамі, [287] Wrentham — засноване 1660 р. місто.
Массачусетс, повідомив, що минулого вівторка у Новій Англії не було жодних поштовхів, Метт і Кессі Ренфрю скористалися приводом і влаштували «Землетрусне барбекю», в якому взяли участь більшість мешканців вулиці.
Ендрю Сіттенфельд з Центру геологічних спостережень каже, що поштовх, який відчули мешканці Ричленд-корт, міг бути імпульсною хвилею води в каналізаційній системі або, можливо, військовий літак прорвав звуковий бар’єр. Коли ці припущення були повторені містерові Ренфрю, він щиро розреготався: «Ми самі знаємо, що ми відчули, — сказав він. — Це був землетрус. І нічого негативного насправді в цьому нема. Ушкодження мінімальні, але ого-го, ми з цього утнули прекрасну гулянку».
( Ендрю Ґолд )
Роза двічі перечитала замітку, потім підняла голову, очі в неї сяяли.
— Гарний улов, Джиммі.
Джиммі вишкірився:
— Дякую. Тоді я вас з цим залишу.
— Забирай з собою Горіха, йому треба оглянути Діда. Круче, ти на хвильку залишишся.
Коли ті двоє пішли, Крук закрив за ними двері.
— Ти вважаєш, це дівчинка спричинила цей землетрус у Нью-Гемпширі?
— Саме так і вважаю. Не на сто відсотків упевнена, але щонайменше на вісімдесят. А мати конкретну місцинку, на яку можна націлитися — не просто місто, а вулицю — це робить для мене справу, коли я вирушу її шукати цієї ночі, до чорта легшою.
— Розі, якщо ти зможеш підсадити їй до голови червака «гайда разом», можливо, нам навіть не буде потреби її зачмелювати.
Вона усміхнулася, знову подумавши, що Крук уявлення не має, наскільки та особлива. Пізніше вона думатиме: «Не мала й я. Мені лише здавалося, ніби я його маю» .
— Нема законів, що забороняють надії, мені так здається. Але щойно ми її захопимо, нам знадобиться щось трохи ефективніше за Мікі Фінна, [288] Mickey Finn — поширена з ХІХ століття сленгова назва будь-якого снодійного, яке потай додають до питва, наприклад, з метою подальшого пограбування клієнта.
яким би воно не було високотехнологічним. Нам потрібен чудо-наркотик, який утримуватиме її тихою й погідливою, допоки вона не вирішить, що в її найкращих інтересах співпрацювати з нами добровільно.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу