Пола Гоукінз: Глибоко під водою

Ну а я просто знову й знову перечитую те, що на допиті сказав Патрік. Браслет Нел, зірваний з її зап’ястя, коли Патрік схопив її за руку. Їхня боротьба там, на скелі, перш ніж він штовхнув її. Але не було жодних синців на тих місцях, де він казав, що хапав її, жодних слідів на її зап’ясті, звідки він зірвав той браслет, жодних ознак боротьби взагалі. І застібка на браслеті була ціла.

Я постійно на це вказувала, але після всього, що сталося, після зізнання Патріка, відставки Шона й усякого підмазування і заминання ніхто вже не мав настрою слухати хоч щось.

Я сиділа на березі річки й відчувала, те, що вже відчувала давно: що все це, історії Нел, Лорен і Кейті — вони неповні, незавершені. Я так і не побачила всього, що можна було розгледіти.

У Гелен була тітка, яка жила біля Піті Мі, що на північ від Дарема. Вона мала ферму, і Гелен пригадувала, як їздила туди колись влітку, годувала віслюків шматочками моркви й збирала ожину в живоплоті. Тітки вже не було; щодо ферми вона не була впевнена. Місто було занехаяніше й бідніше, ніж вона пам’ятала, і не було видно жодних ослів, але містечко було маленьке й анонімне: ніхто не звернув на неї жодної уваги.

Вона знайшла собі роботу, для якої вона була більш ніж кваліфікована, і невелику квартиру на першому поверсі із власним двориком. Туди сонце зазирало після обіду. Коли вони з Шоном перебралися в місто, то винайняли будинок, але це тривало всього кілька тижнів, а потім вона прокинулася одного ранку — а Шона не було, тож вона віддала ключі господареві й стала шукати інше місце.

Вона не намагалася з ним зв’язатися. Вона знала, що він не повернеться. Їхня сім’я була зламана, вона й мала зламатися без Патріка, він був тим цементом, який утримував їх разом.

Її серце теж було розбите, про що вона не любила думати. Вона не відвідувала Патріка. Вона знала, що вона не має навіть шкодувати його: він зізнався у вбивстві своєї дружини, у холоднокровному вбивстві Нел Ебботт.

Не холоднокровному, ні. Це не так. Гелен розуміла, що Патрік бачив усе в чорно-білих тонах і вважав, щиро вірив, що Нел Ебботт була загрозою для їхньої сім’ї, їхньої єдності. Вона була такою. І, отже, він діяв. Він зробив це не заради Шона, він зробив це заради неї. Це не так уже й холоднокровно, хіба ж ні?

Але щоночі їй снилося те саме страхіття: Патрік топить кицьку. Уві сні його очі були заплющені, а в кішки — розплющені, і коли тварина щосили випручувалася, то вона бачила, що її очі яскраво-зелені, як у Нел Ебботт.

Вона спала погано, і вона була самотня. За кілька днів до того вона з’їздила на двадцять миль до найближчого садового центру придбати кущ розмарину. І того самого дня вона поїхала до центру порятунку тварин у Честер-ле-Стріт, де вибрала відповідну кішку.

Дивна річ — сидіти за сніданком щоранку з п’ятнадцятирічною тобою. У неї такі самі погані манери, вона так само щосили закочує очі, як робила ти, коли тобі про це казали. Вона сидить за столом, підібгавши під себе ноги, кістляві коліна стирчать на обидва боки, точно як у тебе. Вона робить таке саме замріяне обличчя, коли занурюється в музику чи думки. Вона не слухає. Вона вредна й дратує. Вона співає, постійно й фальшиво, так само, як мама. Вона сміється, як наш батько. Вона цілує мене в щоку щоранку, перш ніж іти в школу. Я не можу замиритися з тобою, попросити пробачення за все, що я зробила неправильно, — за відмову слухати тебе, упертість у поганій думці про тебе, нездатність допомогти тобі, коли ти була в розпачі, за відмову навіть намагатися любити тебе. Оскільки я нічого не можу зробити для тебе, то я постараюся відшкодувати все актом материнства. Багатьма актами материнства. Я не могла бути сестрою для тебе, але я буду намагатися бути матір’ю твоїй дитині.

У моїй маленькій акуратній квартирі на районі Стоук Ньюїнгтон вона щодня влаштовує гармидер. Потрібно величезне зусилля, щоб не турбуватися і не впадати в паніку від хаосу. Але я намагаюся. Я не забуду безстрашну версію себе, яка вийшла на поверхню, коли я вела розмову з батьком Ліни; я хотіла б, щоб ця жінка поверталася до мене. Я хотіла б мати більше такої жінки в мені, більше тебе в мені, більше Ліни. (Коли Шон Таунсенд підвіз мене додому в день твого похорону, він сказав мені, що я на тебе схожа, а я заперечувала, казала, що я анти-Нел. Раніше я пишалася цим. Тепер — ні.)

Я намагаються отримати задоволення у житті з твоєю дочкою, бо вона — моя єдина сім’я, яка в мене є, чи й буде, зараз. Я задоволена нею, і мені спокійно, що чоловік, який убив тебе, помре у в’язниці, не надто довго йому лишилося. Він платить за те, що він зробив зі своєю дружиною, сином і з тобою.