Андрій Кокотюха - Темна вода

— Вибачте...

— Отак краще. Значить, Антонові Кулакову справді нанесли удар просто у центр живота. Спочатку було невідомо, чим же його били, та потім, коли оглядали місце споєння злочину, один із наших рятувальників, який допомагав при цьому, знайшов у кількох метрах спеціальний сталевий ніж, який називають колюн і спеціально застосовують, коли колють свиней. Він є в господарстві кожного, хто тримає цих тварин і годує на продаж. У Козубах таких маленьких господарств два...

— Стоп-стоп, хіба знайшли місце, де Кулакова вбили?

Заруба зітхнув.

— Ви, Мельник, досвідчений опер, але чомусь я, досвідчений фінансист, мушу вам пояснювати різницю між поняттями „вбили” і „нанесли удар”.

— Що ви маєте на увазі?

— Те саме, про що ви подумали. Місце, де могли вбити Кулакова, підказав я, коли отримав сьогодні через свої зв’язки інформацію про результати розтину. Звісно, не сам побіг у міліцію, мої припущення передали ті, кому слід, тим, кому треба.

— Ваші припущення?

— Дасте ви, нарешті, сказати! — Заруба починав злитися. — Результати медичної експертизи однозначні: довгим гострим предметом Кулакова проштрикнули вже після смерті. Дійшло? Спочатку він помер, а потім його проштрикнули.

— Для чого?

— Отепер ви точно починаєте мене розчаровувати, Віталію. Дізнатися це — ваша робота, я вам за це плачу. Ви не дослухали головного: від чого, по вашому, помер Кулаков насправді?

— Від чого? — як папуга, повторив Мельник.

— Захлинувся водою. Хімічний аналіз води мені дуже добре відомий. Тепер дійшло?

— Тихий Затон?

— Нарешті! Ви, коли мужньо витягали тіло з води, відволіклися на рану в животі. А медицина каже — причиною смерті стала механічна асфіксія, що одночасно супроводжувалася проникненням води в легені потерпілого. Простіше кажучи, його затягли під воду за шию і там душили. Далі — справа техніки. Опергрупа виїхала на Тихий Затон, я попросив двох тутешніх рятувальників, що так само працюють на мене, бути присутніми в якості пойнятих і заодно допомогти при потребі. Знайшли місце, де Кулаков лежав, знайшли сліди волочіння по вологій землі, почали шукати ще — і мій хлопчина знайшов колюна. Хто і для чого штрикнув нещасного після смерті, поняття не маю. Човен, до речі, там же знайшли — на смужки порізаний. Мабуть, тим самим ножем. Ну, то хто з нас правий?

Сліди волочіння.

Кулакова тягнули до води і затягнули під воду.

Вираз подиву, що застиг на обличчі. Він таки справді когось , а швидше — щось побачив. І це його не стільки перелякало, скільки здивувало.

А може, Антон Кулаков не встиг здивуватися, коли Воно...

Знову Воно. Отже, темна вода таки справді ховає щось незрозуміле...

— Відчуваю, Віталію, я дав вам досить інформації для роздуму, — втрутився в думки Мельника Заруба. — На жаль, не можу поки що дати вам новий засіб зв’язку. Технічні проблеми — якось не подумав, що під час пригод у вас уже немає мобільного. Ми це виправимо, думаю, досить скоро. Поки що мушу лишати вас із цією інформацією. Постарайтеся більше не дзвонити з випадкових телефонів і активізуйте дії замість того, аби битися зі шпаною. У мене на території вже п’ята жертва невідомо чого.

Тепер у голосі дзвенів метал. Та й прощальний потиск руки був відчутно сталевим.

Уночі Мельник довго не міг заснути, і не тому, що досі боліли отримані в бою синці. Він по кілька разів прокручував у голові всю інформацію, отриману за останні дні, намагався вибудувати хоча б якійсь логічний ланцюжок, і поки що йому це не вдавалося.

Одна деталь аж ніяк не вписувалася ані в його доводи, ані взагалі в логіку.

Так усе виглядало коли не зовсім типово, то принаймні знайомо та звично з огляду на звичаї дня сьогоднішнього. Є четверо молоденьких відморозків, один із яких до того ж не раз судимий. Інші ще не нюхали нар, хоча не раз, напевне, опинялися на кілька годин у „мавпівнику” райвідділу чи звичайного міліцейського відділення, що лише додавало їм гонору. Один із цієї четвірки — місцевий. Тому дуже добре знає тутешні рибні місця. Пацани вирішують час від часу наїжджати до нього в гості, жерти-пити-засмагати, а заодно трошки піднімати копійку. Для цього треба лише вичистити чужі сітки та екрани, словом — поцупити чужий улов, продати його відпочиваючим, а то й взагалі вивезти в місто і реалізувати там. Проста математика — кілограм лящів тягне сьогодні гривень на вісім, це реально півтора бакси. За раз четвірка натирить рибки кілограмів на десять, коли не більше. Коротше, баксів двадцять за раз вони з води виловлюють.