Юліан Семенов - Наказано вижити

Ми звикли ставити поряд два слова: «фашизм» і «жорстокість». У цій звичності криється відома небезпека, прихована в кожній беззаперечній істині, яку не треба відкривати заново. Не треба? А якщо фашизм постійно змінює обличчя, пристосовуючись до мінливих умов середовища і як найнебезпечніший вірус зберігаючи свій нищівний потенціал?.. Як розпізнати його в статечній респектабельності сивоволосих панів, що змінили чорну есесівську уніформу на бездоганну елегантність темно-сірих ділових трійок, звірячий вищир сп'янілого від крові табірного вбивці — на осліплюючу фарфоровою білизною вставних щелепів посмішку закликальняка з поставленого на індустріальні рейки будинку розпусти?.. Як розчути в навіжених причитаниях з приводу жертв страхітливої провокації з лайнером південнокорейської авіакомпанії давні інтонації добре відрепетируваної геббельсівської істерії, пов'язаної з іншою страхітливою провокацією в Глівіце — що стала приводом для нападу на Польщу?..

Гіммлер любив квіти, Герінг — природу, хтось там іще з них міг заплакати, слухаючи сентиментальну музику. Тобто зовсім, як Мюллер у телесеріалі, чимось схожі на людей. І ось це надзвичайно важливо раз у раз нагадувати й переконливо показувати: фашисти можуть бути схожі на людей! А тому небезпека їхня стократно, ні, тисячократно зростає.

У цьому й полягає головна причина повернення Юліана Семенова до образу Ісаєва — Штірліца, до інших персонажів його широко популярної серії політичних хронік, яку він лапідарно й містко назвав «Альтернатива».

Академік Г. А. Арбатов в одному з інтерв'ю сказав: «Коли б люди, були абсолютно нездатні вчитися в історії, її, мабуть, зовсім не було б. А коли б вони справді були здібними й сумлінними учнями, які досконало засвоюють усі уроки історії, вона була б зовсім іншою…»

Понад сорок років — більше, ніж будь-коли в сучасній історії, — Європа живе в умовах миру. Це стало можливим перш за все завдяки цілеспрямованому й послідовному мирному зовнішньополітичному курсу Радянського Союзу, всіх країн соціалістичної співдружності. Приблизна рівновага воєнних сил між НАТО і країнами Варшавського договору, що склалася в Європі, об'єктивно служила справі безпеки й стабільності. Однак, ігноруючи суворі уроки історії, США і НАТО в цілому мають намір змінити цю рівновагу, схилити чашу терезів на свій бік.

Очоливши «хрестовий похід» проти комуністичної ідеології, проти реального соціалізму, проти соціального прогресу і справжньої демократії, воєнно-промисловий комплекс США, вашінгтонська адміністрація спираються на найчорніші сили світової реакції, використовують для своєї мети уцілілих підручних Гіммлера, Кальтенбруннера і Мюллера, плетучи й далі ту зловісну мережу страхітливого у морально-політичному плані альянсу з фашизмом, перші клітини якої виникли ще в далекому сорок п'ятому при зустрічах недоброї пам'яті Аллена Даллеса з емісаром обер-ката Гіммлера есесівським генералом Карлом Вольфом,

Ім'я Вольфа знайоме Юліану Семенову не тільки в архівних документів і публікацій у пресі. Із цим зовні благовидним, чудово засмаглим під гірським сонцем бадьорим старичком, що намагався зідрати з радянського письменника гонорар за бесіду, але задовольнився пляшкою горілки й вечерею в харчевні, і з улюбленцем біснуватого фюрера штандартенфюрером СС OTTO Скорцені, і з керівником воєнної промисловості гітлерівського рейху Шпеером автор роману «Наказано вижити» зустрічався віч-на-віч. Мабуть, враження від цих зустрічей — миттєвий спалах шаленої люті й злості в погаслих очах відставного обергрупенфюрера Вольфа, ретельно закамуфльована, насторожено дрімотна зловісна енергія спеціаліста з «особливих акцій» Скорцені, багатослів'я «розкаяного» рейхсміністра Шпеєра, накопичені письменником, сприяють тій жвавості й психологічній достовірності зображення, які відзначають цей його твір.

Ми прощаємося з Ісаєвим — Штірліцом у той момент, коли штандартенфюрером зацікавилися нові хазяї. І зацікавилися не випадково. Пo численних таємних, «пацюкових», як вони їх самі називали, стежках есесівців і гестапівців, що нагромадили унікальний досвід убивств і провокацій, тортур і шантажу, жорстоких експериментів над людьми і поширення брудних інсинуацій, переправляли в Іспанію, Португалію і далі — в Латинську Америку. Там, змінивши свої імена і навіть свої обличчя — пластичні операції у найкращих хірургів були до їхніх послуг, — а головне, знайшовши нових хазяїв, учорашні фюрери і лейтери всіх рангів активно включались у криваву діяльність ЦРУ і Пентагону. Ні, не доживати свій вік в усамітнених гасієндах мали намір нацистські злочинці Ейхман і Менгеле, кат Ліона Клаус Барбьє-Альтман і кат концтабору в Треблінці оберштурмбанфюрер Штандль. Їхні навички аж ніяк не безуспішно використовують у боротьбі проти патріотів Куби і Болівії, Гватемали і Нікарагуа, Чілі і Сальвадору.