Агата Кристи - Поїзд о 4.50 з Педдінгтона

Здесь есть возможность читать онлайн «Агата Кристи - Поїзд о 4.50 з Педдінгтона» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Литагент Клуб семейного досуга, Жанр: Классический детектив, Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Поїзд о 4.50 з Педдінгтона: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Поїзд о 4.50 з Педдінгтона»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Найзухваліший злочин у потягу після «Вбивства у ”Східному експресі”»! Подруга міс Марпл стає свідком того, як у купе чоловік душить жінку. Ані у вагоні, ані вздовж колії трупа не знайшли. Тож леді-детектив придивляється до найближчого до місця трагедії маєтку й добирає для його господарів служницю – наводити лад і шукати тіло. Це простіше, ніж виявити душителя серед завсідників Резерфорд-Холу. Але міс Марпл змусить убивцю зізнатися!

Поїзд о 4.50 з Педдінгтона — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Поїзд о 4.50 з Педдінгтона», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Той контролер у поїзді, – сказала вона. – Він саме так подумав. Він був дуже чемний, але все одно…

– Я думаю, Елспето, то була цілком природна реакція за тих обставин. Твоя розповідь звучала, – і справді вона такою була, – як геть неймовірна історія. І ти була для нього цілковитою незнайомкою. Щодо мене, то я не маю найменшого сумніву: усе, про що ти мені розповіла, справді бачила на власні очі. То була подія надзвичайна – але аж ніяк не неможлива. Я сама добре пам’ятаю, як цікаво було мені дивитися у вікна потяга, що їхав поруч із тим, у якому їхала я, адже там нерідко відбувалися події, що їх я могла спостерігати майже впритул. Пам’ятаю, одного разу мала дівчинка гралася з плюшевим ведмедиком і несподівано кинула ним у гладкого чоловіка, який спав у кутку вагона, той стрепенувся й прокинувся, і вигляд у нього був украй обурений, а інші пасажири, дивлячись на нього, весело сміялися. Я бачила їх усіх дуже виразно. Згодом я могла б точно описати, який вони мали вигляд і в якому одязі були.

Місіс Макґілікаді вдячно кивнула:

– Саме так усе було й зі мною.

– Ти кажеш, що чоловік стояв до тебе спиною. То ти не бачила його обличчя?

– Ні.

– А жінку ти описати можеш? Вона була молода, стара?

– Досить молода. Десь років тридцять або тридцять п’ять, якщо не помиляюся. На жаль, точніше сказати не можу.

– Симпатична?

– Знову ж таки сказати не можу. Її обличчя, розумієш, було геть спотворене…

Міс Марпл швидко сказала:

– Так, так, я розумію. Як вона була вдягнена?

– У пальті з хутром, пальто невідомого мені крою, а хутро якогось світлого кольору. Без капелюха. Волосся – біляве.

– А як щодо чоловіка – ти не помітила чогось такого, що запам’яталося б тобі?

Місіс Макґілікаді на коротку мить задумалася, перш ніж відповіла:

– Досить високий – і темноволосий, думаю. На ньому було важке пальто, тому я не могла добре роздивитися будову його тіла. Не надто багато, щоб робити якісь висновки, – розчаровано додала вона.

– Це вже щось, – не погодилася з нею міс Марпл. Вона зробила паузу, потім сказала: – А ти цілком переконана, що та жінка була мертва? Твоя уява тебе не обманює?

– Вона була мертва, я не могла помилитися. У неї вивалився язик і… Мені не хотілося б про це говорити…

– Гаразд, моя люба, не говори, – швидко промовила міс Марпл. – Гадаю, завтра вранці ми знатимемо більше.

– Завтра вранці?

– Я маю підстави сподіватися, що вранішні газети напишуть про це. Після того, як той чоловік напав на неї і вбив її, він мусив мати проблеми з трупом. Куди він його міг подіти? Імовірно, він вийшов із поїзда на першій зупинці – до речі, ти пам’ятаєш, вагон був спальний?

– Ні.

– У такому разі цей потяг не йшов далеко. Він майже напевне зупинився в Брекгемптоні. Тоді, вельми ймовірно, твій убивця покинув потяг у Брекгемптоні, примостивши тіло на сидінні в кутку й прикривши обличчя коміром пальта, аби відразу не помітили, що вона мертва. Атож, я думаю, він учинив саме так. Але хай там як, а тіло знайдуть дуже скоро – я думаю, повідомлення про те, що в поїзді знайдено мертву жінку, майже напевне буде надруковане в ранкових газетах, де ми його й прочитаємо.

ІІ

Але в ранкових газетах такого повідомлення не було.

Міс Марпл і місіс Макґілікаді, переконавшись у цьому, закінчили свій сніданок у мовчанці. Обидві міркували.

Після сніданку вони прогулялися в садку. Але цього разу навіть така цікава пригода, як прогулянка в садку, не спричинила звичного ентузіазму. Міс Марпл справді хотіла привернути увагу гості до тих рідкісних рослин, які вона посадила на штучно викладених декоративних гірках, але робила це вкрай неуважно. А місіс Макґілікаді не переходила за своїм звичаєм у контратаку, перераховуючи свої власні надбання.

– Звичайно, сад у мене не такий, яким би мав бути, – сказала міс Марпл, але вона й далі говорила неуважно. – Доктор Гейдок категорично заборонив мені нахилятися або ставати навколішки – а ти тільки подумай, що можна зробити, не нахиляючись і не опускаючись навколішки? Є, правда, старий Едвардс – але він такий упертий. І взагалі всі садівники, яких ми наймаємо лише тимчасово, набувають поганих звичок – тільки й знають, що пити чай, бити байдики, а справжньої роботи від них не дочекаєшся.

– О, я це знаю, – сказала місіс Макґілікаді. – Мені, звичайно, ніхто не забороняв нахилятися, але справді, коли ти добре попоїси, а вже й так набрала тіла, – вона подивилася на свої розкішні форми, – то не встигнеш нахилитися, як з’являється печія.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Поїзд о 4.50 з Педдінгтона»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Поїзд о 4.50 з Педдінгтона» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Поїзд о 4.50 з Педдінгтона»

Обсуждение, отзывы о книге «Поїзд о 4.50 з Педдінгтона» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x