Агата Кристи: Кишеня, повна жита

Але вона не змогла проявити притаманної їй практичної винахідливості — за всі шістнадцять років своєї служби жодного разу не доводилося викликати лікаря до міського офісу. Вона мала власного приватного лікаря, але той мешкав далеко, у Стітгем-Гіл.

Як знайти лікаря, що жив би неподалік, може, хтось знає?

Ніхто не знав. Міс Бел схопила телефонний довідник і стала шукати координати лікарів на літеру «Л». Але то був довідник алфавітний, і лікарі не були тут зведені в одну категорію, на відміну від таксі. Хтось запропонував викликати швидку допомогу — але з якої лікарні?

— Лікарня має бути приписана до цього району, — наполягала міс Сомерс, — інакше вони не приїдуть. Адже всі медичні заклади тепер належать до системи Національної охорони здоров’я. Тобто лікують лише місцевих.

Хтось запропонував зателефонувати за номером 999 [1] Телефонний номер, за яким у Великій Британії викликають поліцію, швидку допомогу та пожежну команду. ( Тут і далі — примітки перекладача .) , але міс Ґріфіт була шокована такою пропозицією і сказала, що це означає мати справу з поліцією, чого вона не допустить ніколи. Для громадян країни, у якій усі мають право на медичну допомогу, група цілком інтелігентних жінок виявила неймовірне невігластво в тому, як слід користуватися цією допомогою. Міс Бел заходилася шукати номери телефонів відділень швидкої допомоги під літерою «Ш». Міс Ґріфіт сказала: «Треба знайти його лікаря — він мусить мати власного лікаря». Хтось побіг шукати довідник приватних телефонів. Міс Ґріфіт наказала хлопчикові на побігеньках їхньої контори вийти на вулицю й знайти лікаря — як завгодно й де завгодно. У довіднику приватних телефонів міс Ґріфіт знайшла сера Едвіна Сендімена, що мешкав на Гарлі-стрит. Міс Ґросвінор, упавши в крісло, забідкалася голосом, куди менш пихатим, ніж зазвичай:

— Я приготувала чай, як завжди, — справді, як і завжди, — у ньому не могло бути нічого поганого.

— Нічого поганого? У чаї? — перепитала міс Ґріфіт, зупинивши палець на циферблаті телефону. — Чому ви про це говорите?

— Бо він сказав, — містер Фортеск’ю сказав, — що йому чогось підсипали в чай…

Палець міс Ґріфіт нерішуче завмер на циферблаті телефону: кому дзвонити — у невідкладну допомогу чи в лікарню? Міс Бел, молода і сповнена оптимізму, сказала:

— Треба дати йому випити води з гірчицею. Ми маємо гірчицю в конторі?

Гірчиці в конторі не було.

Незабаром доктор Айзекс із лікарні Бетнел-Ґрін і сер Едвін Сендімен зустрілися в ліфті, після того як дві різні карети швидкої допомоги зупинилися перед будинком. І телефон, і хлопчик на побігеньках своє завдання виконали.

Інспектор Ніл сидів у «святилищі» містера Фортеск’ю за його платановим письмовим столом. Один із помічників інспектора із записником у руках скромно примостився під стіною біля дверей, намагаючись бути цілком непомітним.

Інспектор Ніл мав вигляд бравого солдата з ледь закучерявленим брунатним чубом, що був зачесаний угору, відкриваючи досить низький лоб. Коли, за своїм звичаєм, він промовляв фразу «Так заведено», ті, до кого він звертався, зневажливо думали: «Ти тільки й спроможний робити, як заведено, на більше тебе не вистачає!» Але вони помилялися. Попри свій позбавлений будь-якої уяви вигляд, інспектор Ніл був мислителем, наділеним багатою фантазією, й один із його улюблених методів розслідування полягав у тому, що він висував кілька найнеймовірніших версій і приміряв їх до людини, яку на той час допитував.

Міс Ґріфіт, яку він відразу обрав непомильним оком як найімовірнішу особу, котра зможе чітко й вичерпно розповісти йому про ті події, унаслідок яких він тепер сидів там, де сидів, щойно покинула кабінет, справді надавши йому надзвичайно стислий звіт про те, що тут сталося вранці. Інспектор Ніл обміркував чотири досить неординарні причини, які могли б спонукати найавторитетнішу особу в кімнаті друкарок підсипати отруту у вранішній чай свого працедавця, і відкинув їх усі як малоймовірні.

Він подумки охарактеризував міс Ґріфіт як: (а) особу, що не в змозі когось отруїти, (б) жінку, що не закохана у свого начальника, (в) особу, що не виявила жодних ознак психічного розладу, (г) людину, яка не має звичаю довго тримати на когось злість. Ці аргументи справді вилучали міс Ґріфіт із числа підозрюваних, зберігаючи її лише як джерело точної інформації.

Інспектор Ніл подивився на телефон. Він чекав на дзвінок із лікарні Святого Юди, який міг тепер пролунати в будь-яку мить.