Джон Гришэм - Фірма

Кімнати для нарад, бібліотеки, робочі місця секретарок всі розташовувалися у центрі поверху — не було вікон, нічого не відволікало від роботи.

Кабінети співробітників були менші за розміром — п’ятнадцять на п’ятнадцять, але прекрасно оформлені. Вони навіть імпозантніше виглядали за будь-який кабінет в офісах Нью-Йорка і Чикаго, де бував Мітч. Ламар розповів, що чималі кошти фірма виділяє на дизайнерів з інтер’єру. Було таке враження, що гроші тут росли прямо на деревах. Молодші співробітники розмовляли з Мітчем люб’язно і з охотою, зовсім не були проти відірватися від роботи. Більшість знайшли що сказати гарного і про фірму, і про місто. Всі казали, що й він звикнеться у старому місті, нехай мине трохи часу. Говорили: їх, мовляв, теж переманювали боси з Вашингтона, з Волл-стріт, та вони не шкодують про свій вибір.

Партнери фірми були люди більш зайняті, проте не менш приязні. І знову й знову йому нагадували, як то його ретельно обирали і як же він гарно вписується в їхній колектив. Така фірма — саме те, що йому потрібно, і всі обіцяли продовжити бесіду під час обіду.

За годину до того Кей Квін, залишивши дітей під наглядом няні та служниці, зустрілася у «Пібоді» з Еббі, щоб разом поснідати. Виявилося, що вона теж із маленького містечка. Вийшла за Ламара заміж після навчання у коледжі, й вони три роки жили у Нешвілі, поки Ламар навчався в університеті Вандербільта — на юридичному. А зараз він стільки заробляв, що вона пішла з роботи, займалася дітьми, у них їх було двійко, причому народилися одне за одним, через чотирнадцять місяців. А тепер вона відпочивала від роботи і вагітності, вільний час розподіляла поміж клубом садівництва, благочинним фондом, заміським клубом, спортивним клубом та церквою. Незважаючи на статки і становище, вона так і лишилася простою й невибагливою, і було очевидно, що такою й лишиться, хай там якого успіху досягав чоловік. Еббі знайшла собі подругу.

Поснідавши круасанами і яйцями Бенедикт, вони сіли у холі готелю, попивали каву й поглядали на качечок, що плавали колами у басейні водограю. Кей запросила Еббі покататися на авто — покаже їй Мемфіс. А тоді додому, спільно пообідати. Може й до крамниць зазирнуть.

— Вони вам казали про позику на житло?

— Так, ще на першій співбесіді.

— Вони захочуть, щоб одразу по переїзді ви придбали будинок. Більшість випускників собі не можуть дозволити придбання житла. А тому фірма надає іпотечний кредит під дуже низькі відсотки.

— І наскільки низькі?

— Напевне не знаю. Ми поселилися сім років тому, мали один будинок, та вже переїхали до кращого. Вигідне діло, я тебе запевняю. І фірма слідкуватиме за тим, щоб у вас був будинок — це тут ніби неписане правило.

— А чому ж це так важливо для них?

— Є декілька причин. Перш за все, вони хочуть, щоб ви тут поселилися. Фірма дуже перебірлива, та якщо вже когось захотіли, то вони його отримають. Але ж Мемфіс — це не надто популярний центр, а тому має бути вигідніша пропозиція. А ще фірма дуже вимоглива, особливо до юристів. Високі вимоги, понаднормова робота — вісімдесятигодинний робочий тиждень і часті поїздки. Вам обом буде нелегко, у фірмі це знають. Їхня теорія наступна: коли в родині міцні стосунки, то юрист щасливий, а щасливі юристи приносять більше прибутків. А прибутки — це головне.

— Є й інша причина. Наші чоловіки — саме чоловіки, не жінки, — дуже пишаються своєю заможністю, від кожного очікують відповідного вигляду і поведінки. Якщо працівникові доведеться мешкати в квартирі, вони сприймуть це як приниження. Вони хочуть, щоб у вас був будинок, а за п’ять років інший будинок — більший. Якщо у другій половині дня матимемо час, я тобі покажу деякі будинки партнерів. Як побачиш їх, то й не будеш проти довгого робочого дня.

— Та я вже звикла.

— Ось і чудово, але це не зрівняти з навчанням у виші. Часом, коли надходить пора виплати податків, то може бути і сто годин роботи на тиждень.

Еббі всміхнулася й похитала головою — цифри вражали.

— А ти працюєш?

— Ні. Здебільшого дружини не працюють. Грошей вистачає, потреби ходити на роботу нема, а від чоловіків не дочекаєшся, щоб допомагали з дітьми. Але робота, звісно, не забороняється.

— Ким не забороняється?

— Та фірмою.

— Сподіваюся, що так.

Еббі подумки повторила слово «забороняється», але та вирішила не звертати уваги.

Кей відсьорбувала каву й розглядала качок. Якийсь малюк відійшов від мами і стояв перед водограєм.