Юрий Лукшиц - Україна езотерична. Розслідування

Необхідно зазначити, що в духовному плані Україна багата своїми співвітчизниками. Багато з них несли особливі види філософії (Т. Шевченко, Г. Сковорода, Л. Українка, І. Франко), нові закони державотворення (конституція Пилипа Орлика), світові течії духовного оновлення (ноосфера Володимира Вернадського, «Таємна доктрина» Олени Блаватської), жагу до проникнення в таємниці Всесвіту (С. Корольов, В. Челомей, Ю. Кондратюк, М. Амосов). Серед них було безліч художників, музикантів, акторів, письменників і релігійних діячів. Із найдавніших часів Україна була берегинею арійського й слов'янського язичництва, мітраїзму, християнства. Наша Батьківщина — природній «редуктор» сучасної цивілізації, тому що синтезує мову, культуру та менталітет Сходу і Заходу, майже як і Мексика, Ізраїль, Японія тощо. Вона однією з перших відмовилася від престижного статусу «ядерна держава», продемонструвала мирну революцію у 2004 р. й уникнула воєн і великих військових конфліктів за часи незалежності на пострадянському просторі. Її історична роль — стикувати інтереси різних країн, бути сполучною ланкою протилежних культур.

Учений-історик Л. М. Гумільов (1912—1992) у своїй теорії етногенезу стверджував, що кожна нація Землі має своє історичне призначення. Воно стає очевидним під час т.з. «пасіонарних поштовхів», посиленої генерації духовних цінностей кращими представниками етносу. Ці духовні цінності створюють нову програму еволюції всього людства для кількох наступних поколінь.

Останнім часом висловлюються припущення, що початок відродження України — як духовно, так і економічно — може відбутися вже після (у) 2012 р. На старт українського Ренесансу з «року майя» опосередковано вказують деякі сучасні трактологи Нострадамуса, прихильники концепції Великого Монарха (месія, яскрава постать, яка повинна дати людству новий світогляд і світле майбутнє) і як привід використовують збіг із подією «Євро-2012» в Україні.

Яке ж у нас майбутнє? Автор зізнається, що не знає цього достеменно, та сумнівається, що знає хтось із читачів. Проте він упевнений: якщо ми захочемо, то зуміємо змінити цей світ у кращий бік. Шлях до п’єдесталу буде важким. Поки що ми не готові до цієї великої долі. Чому? Бо нам треба спочатку розібратися з проблемами, які руйнують наше суспільство: націю розриває проросійська і радикально-націоналістична колотнеча, дестабілізують внутрішньо- і зовнішньополітичні фактори, нищать хвороби, фізична і морально-духовна деградація. Але життя — це боротьба, і без неї жити було б нецікаво. Тому вперед і тільки вперед, до перемоги — майбутнє чекає!

1. Смітюх Г.Є., Стрілецький В.В., «Майбутнє України: огляд пророцтв».

2. Владимир Стрелецкий, «Будущее Украины или что с нами происходит».

3. Михайло Курдюк, «Провидці про Україну».

4. Евгений Гигаури, «Украина перед дилеммой: развал или Новая Модель Развития».

5. Володимир Сичинський, «Чужинці про Україну», К.: Ярославів Вал, 2011.

6. Євген Романишин, «Перевернути прапор!»; Олег Мазурик, «Яким має бути наш прапор?»; Ігор Каганець, «Жовто-блакитний чи синьо-жовтий?».